Я вважаю,що Петро ,якщо він справді кохав дочку Коржа, повинен був до останнього боротися за щастя.Оскільки Корж був багатою людиною,він хотів заможного чоловіка для своєї дочки.Тому Петро міг вигадати спосіб заробити грошей.Але ні в якому разі не слід було так чинити.
Гумор - це доброзичлеве відображення комічного у життєвих ситуаціях або в людських вадах. Його головна мета розсмішити та подарувати гарний настрій.
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
Дати характеристику Олесю з твору "Дивак" пропоную так:
Олесь -
чуйний хлопчик, що тонко відчуває навколишній світ. Ця дитина не схожа
на своїх однолітків. Окрім цього, його майже не цікавить те, чим
займаються вони. Для нього набагато цікавіше пізнавати світ. Звичайно,
пізнання навколишнього середовища - річ захоплююча: «Олесь уявив собі, як
гарно зараз у лузі, і побіг у верболози. Там він блукав до самого
вечора. Обмацував холодні пташині гнізда..».За це розуміння природи
хлопці і називають "диваком".
Так,
Олесь - дитина інакша. Але він позитивний хлопчик. Він нікого не
скривдить, навіть малесеньку рослинку. Ніколи хлопець не зможе і підняти
руки на іншу людину. Тяжко Олесь переживає і несправедливість. Все це
дозволяє говорити про нього, як про людину щиру та високоморальну.
