Аналіз вірша Миколи Вінграновського "Сеньйорито акаціє, добрий вечір...":
Тема: Розкриття почуттів, які спалахнули на схилі літ.
Ідея: Відчуття давно забутого кохання, яке приносило більше муки від не розділених почуттів, ніж радості.
<span>Автор використовує у вірші художний прийом - аксюморон: "колюче щастя". </span>
Також використовує епітети: "годину суху та вологу", "пожежо моя", "осінній я".
Риторичні запитання: "Хто воно за таке любов?", "Вже б, здалося, нащо мені?", "Ви з якої дороги, пожежо моя?.."
<span>Рядок "Ви з якої дороги, пожежо моя?" порушує загальний ритм вірша, що підкреслює особливу схвильованість чоловіка. Легка втома відчувається у рядках: "Сеньйорито, вогонь на плечі - Осінь, ви і осінній я..." Адже для героя настала пора, "Коли стало любити важче, І солодше любити знов..." Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь який вік.</span>
<span>Якби я був мером, то в кожному дворі в нашому місті була б гарна
дитяча площадка. Вона була б барвиста, з цікавими гірками, каруселями,
драбинками, турніками, канатами. Для малюків можна зробити пісочницю і
гойдалку. І обов’язково потрібно влаштувати клумби. Це дуже красиво. А
якби залишилися гроші, я б поставив в кожен двір маленький фонтанчик.
Ось в Анапі такі двори є, і влітку там завжди багато народу. А в нашому
дворі майданчик дуже погана. Я сів в альтанці на сидіння й провалився.
Гойдалки жахливо скриплять, каруселі зламані. І все таке старе і
некрасиве. А ще на дитячому майданчику постійно збираються п’яні. Я їх
зовсім не люблю. Вони навіть матюкаються. Оце був би у нас такий двір,
як в Анапі, я б підстрибнув до стелі від радості!
На місці мера я б
обов’язково зробив в Пензі хороші, чисті пляжі, щоб люди могли там
загоряти і купатися влітку. Річка Сура у нас дуже брудна, її потрібно
очистити. Тоді в ній буде водитися багато риби і можна буде купатися.
Якби
я був мером, я б стежив за двірниками, щоб вони краще чистили сніг.
Близько моєї школи взимку неможливо припаркуватися. А ще через те, що
сніг не чистять і не довбають лід, трапляються дорожньо-транспортні
пригоди і бувають пробки. А через затори швидка допомога, яка поспішає
до сильно хворій людині, може запізнитися і не приїхати вчасно.
Ще я
хочу, щоб не було черг в поліклініці, тому що в мене немає часу сидіти
там по дві години. Замість того, щоб робити уроки або гуляти, доводиться
дуже довго сидіти в черзі до лікаря. Можна зробити так, щоб всі хворі
приходили до свого часу, тоді не доведеться так довго чекати.
І ще в
Пензі дуже не вистачає підземних переходів. Добре б побудували
підземний перехід на проспекті Будівельників, тоді б я зміг сам ходити
до бабусі. Батьки поки не відпускають мене одного через дорогу. І
машинам тоді не довелося б стояти на світлофорі. У Москві багато
підземних переходів, і людям дуже зручно переходити вулиці.
У нас
немає велосипедних доріжок, тому доводиться їздити на велосипеді по
тротуарах і заважати перехожим або по дорогах, а це ж неправильно –
можна потрапити під машину.
Якби я був мером, я б ні в якому разі не
дозволив руйнувати іподром. Мені дуже шкода, що в Пензі закрили
іподром. Я займаюся верховою їздою на невеликий стайні. Конячкам там
дуже тісно. І критого манежу там немає. Взимку займатися на вулиці дуже
холодно. Якби я був мером, я б обов’язково побудував новий іподром і
переселив конячок туди.
Якби я був мером, то я б зайнявся переробкою
сміття. У нас все сміття звозять на звалище, а там він лежить роками
просто так, а треба його переробляти. З паперу можна робити газети та
картон. З залозок всякі запчастини. Якщо сміття збирати роздільно, з
нього потім можна багато чого зробити. Мені було дуже шкода ялинки, які
люди викидали після Нового року. Я хочу, щоб ялинки ставали меблями або
хоча б санками. А їх вантажать в сміттєвози і відвозять на звалище.
Кілька ялинок все ще лежить на смітнику біля нашого будинку.
Ще я б
зробив так, щоб пенсіонери отримували хорошу пенсію і не були такими
бідними, як зараз. Вони змогли б добре харчуватися і купувати новий
одяг, подорожувати, зробити хороший ремонт у квартирі.
Якби я був
мером, то я б зробив Пензи красивою, сучасною, зручною, затишною, щоб
туристи приїжджали не тільки в Москву і Пітер, але й до нас. Просто
потрібно зробити, щоб їм тут було цікаво. І щоб нам, городянам, не було
соромно за своє місто.</span>
Події, зображені в повісті, відбуваються в старовинному руському селі Тухля, яке розташоване в долині карпатських гір і оточене стрімкими скелями. Тухольці об'єдналися в трудову громаду, на чолі якої стояв Захар Беркут — найстаріший і наймудріший чоловік. Мешканці села мали рівні права, почувалися в цьому краю вільними й незалежними. Проте спокій був порушений, коли на Тухольщину прийшов боярин Тугар Вовк, який прагнув заволодіти цим краєм, заручившись підтримкою князя Данила — «володаря всіх земель, усіх осель і міст від Сяну аж до Дніпра, від Карпат аж до устя Бугу». Одноголосно громада ухвалює вигнати боярина з Тухольщини.<span>
Саме в цей час, грабуючи Руську землю, монголи підступали до Карпат. Розлючений і ображений, сповнений помсти, Тугар Вовк пристає до монголів з обіцянкою провести їх через гори. Разом із Тугаром до монгольського табору потрапляє його дочка Мирослава, яка, на відміну від батька, глибоко поважає тухольців та ще й щиро закохана в наймолодшого Захарового сина Максима.</span>
Леся Українка біографія стисло Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. (Мати – Олена Пчілка, Батько — високоосвічений поміщик, дядько – Михайло Драгоманов). У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 1881 рік став початком захворювання на туберкульоз. Тяжко хвора Леся вивчає класичні мови (грецьку і латинську). Восени 1883 року Лесі зроблено операцію на лівій руці, видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря» . Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка». 1885 року у Львові вийшла збірка її перекладів творів Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом). Українка багато перекладала (М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюґо, Гомера й ін.). Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України ( І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською. ). 1894 рік — навчання в художній школі М. І. Мурашка в Києві. У травні поетеса вирушає за кордон до дядька М. Драгоманова. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. 1902 рік поетеса провела на лікуванні в Сан-Ремо (Італія), живе в Одесі, Києві. У Чернівцях вийшла її збірка поезій «Відгуки». 1903 драматична поема «Вавілонський полон», вірш «Дим». 1904-1905 рр. — поезії «Дочка Ієфая», «Напис в руїні» та ін. Друге видання збірки «На крилах пісень». «Осіння казка», «Пісні з кладовища», «Пісні про волю», вірші «Мріє, не зрадь!», «Упоєні на бенкетах кривавих…», діалог «Три хвилини». На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. 7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві, живуть в Криму. Поетеса завершує драматичну поему «Кассандра». Жандармами вчинено обшук на квартирі Косачів, конфісковано 121 книжку. Л. Українку разом із сестрою Ольгою заарештовано. У 1908 році Леся Українка перебувала в Ялті, Києві, Одесі, Євпаторії, Батумі, Тбілісі. їздила до Берліна на консультацію з професором щодо операції на нирках. Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Померла 1 серпня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/lesya-ukrayinka-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua