Одного дня прийменник вирішив довести свою службовість, тому тишком нишком разом з іменником, займенником та числівником вирішили піти до центра міста. Прийшовши на центральну площу прийменник почав шукати людей, які потребували допомоги. Він побачив дівчинку, яка не вміла правильно називати час: вона вважала, що пів третьої це три години ще й половина. Але виявилось, що пів третьої це лише дві години та тридцять хвилин. Далі прийменник допоміг старушці зорієнтуватися у просторі, підказавши їй як доїхати до потрібного їй місця, допоміг хлопцеві вигадати причину, по якій він спізнився на урок, підказав жінці мету з якою вона зайшла до магазину, доповів робітнику про кращій спосіб дії, допоміг іншій дівчинці порівняти двох пташок, підказав я якого матеріалу краще шити штани та навіть знайшов відповідний предмет на який була спрямована дія.
<span>Але якщо б разом з прийменником не було друзів, то він би не зміг так гарно виражати відношення між словами у реченні. Хоча, колись у дитинстві він все ж таки мріяв добути собі самостійного лексичного значення, щоб виступати членом речення, але ця спроба закінчилася невдачею. Згодом батьки пояснили дитині, що бути другорядним членом речення не так то й погано – адже ж без другорядних частин мови людству довелося переживати незручності під час формулювання та вимовляння своїх думок.</span>
