Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Дехто мріє про пригоди
й подорожі, хтось хоче мати вірних друзів, мрія деяких — бути відомим
спортсменом, співаком або стилістом, деякі мріють про красиве вбрання,
сучасну техніку, модні розваги.Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? По-моєму, той тільки й
щасливий, хто іншим не заздрить, хто робить добрі справи та наполегливо
працює над здійсненням своїх мрій. Скарбом можна вважати наше життя, щастя.
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років
Риси характеру Захара Беркута добрий і волелюбний; відвертий і чесний; працьовитий; розсудливий і мужній; витриманий.
сміливість, довірливість, уміння дружити, патріотизм, розвинута фантазія, любов до пригод, наполегливість
1. Дух козацької вольниці (Енея і троянців називає козаками; неодноразово згадує Запорозьку Січ, козацькі полки — Лубенський, Галицький, Полтавський; герої-козаки співають пісень, де згадується про вільні часи Гетьманщини; розповідаючи про козацьке військо, перелічує різні види зброї).
2. Національне вбрання українців (від богів до троянців — всі одягнені в український одяг: Юнона "взяла шнурівку і спідницю", "сховала під кибалку кичку", на Венері "очіпок грезетовий і кунтуш", Дідона наділа "спідницю і корсет шовковий", взула "червоні чобітки"; троянці одягнуті в "штани і пару чобіток", кожухи, свитки, сорочки й каптан, в поемі є опис святкового і буденного, селянського і панського, чоловічого і жіночого вбрання).
3. Українські страви (названо понад сто страв і напоїв: на гостинах у Дідони троянців пригощали свинячою головою, локшиною, індиком з підливою, кулішем і кашою, лемішкою, путрею, під час мандрів і зустрічей пили слив'янку, мед, пиво, брагу, горілку, кал ґанку, сивуху; їли з полив'яних мисок і кленових тарілок).
4. Звичаї та обряди (при зустрічі герої "віддають поклон"; ідучи в гостину, люди підносять господарям хліб і сіль; для сватів у Латина приготовлено рушники і "всяка всячина" до сватання; наводяться обряди похорону та поминання, народні заклинання, лікування та чаклування, даються описи вечорниць та ворожіння).
Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі ук-
раїнців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач
дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони
були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа... А їх немає не
буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою
Україну.
Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український
цвіт! їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту
загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид... Така
перспектива думки. Від 1918 року до кінця XX століття.
У поезії «Пам'яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро —
символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе
майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а
навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого
лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і
їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити
свою Україну.
Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови,
закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск
болісної розповіді. Розділові знаки: тире, двокрапка, багатокрапка, знак
оклику й знак питання (у риторичному запитанні «На кого завзявся
Каїн?»), однакове закінчення й початок твору — усе сприяє створенню
відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети (славних,
молодих, коханий, кривавих) і метафори {сонце квітне, вітер грає, рука
посміла знятись) Художньо збагачують твір.