За монгольского посланца кажется Мирославу приняли.
<em>Антось:
</em>"оглядний і стрункий - красень-юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світилися лакою і відвагою сині очі";
"та це ж не святого мученика очі, а очі її коханка, властителя радісних мрій, очу вродливого юнака Антося Корецього"
<em>Орися:</em>
"її струнка постава здавалась легесенькою, прозорою. Риси обличчя елегантні й шляхетні. Карі очі палають вогнем.";
"так, постраждати за віру, за правду, за воїх друзів - непомірна втіха."
<em />
Друзі...Ким вони є для мене?Вони для мене все.Саме вони допоможуть та підтримають у скрутну хвилину.Я вдячна за це своїм друзям.Якби не вони,я б ніколи не знала "що таке по справжньому жити та насолоджуватися життям".Друзі для мене такі ж важливі,як коріння для дерева.Якби не вони...мабуть я загинула у світі через самотність.
Отже,друзі для нас дуже важливі!Бережіть та цініть друзів пам'ятаючи,що без них, ви як дерево без коріння!