Без минулого немає майбутнього<span>Без минулого немає майбутнього
Що для нас історія? Для когось - це забутий курс зі шкільної або вузівської програми, набір подій та дат, які забуваються вже на наступний день після екзамену. Для інших історія - це події з їхнього власного життя, які приємно або не дуже згадувати в години відпочинку. Однак мало хто з нас замислюється над тим, що саме події минулих віків сформували нас такими, як ми є. Питання самоідентичності, культурної унікальності та розвитку менталітету у нас, слов’ян, вивчаються набагато гірше, ніж ті самі процеси в англосаксів, італійців чи німців. Причин цьому безліч. Однак факт сумний. Ми, як етнос, погано знаємо свою історію і ще менше вчимося на її помилках.
Особливо шкода такого забутого періоду славної нашої загальнослов’янської історії, як доба Київської Русі. Ця могутня держава сотні років процвітала між Білим та Чорним морями, сотні її міст були розкидані від Балтики до Уралу. Унікальна високорозвинена культура нашої прабатьківщини вражала іноземців. Лише один приклад - у Західній Європі десятого-одинадцятого сторіччя навіть монархи були неписьменними, а в нас, як свідчать археологічні знахідки, навіть селяни та ремісники добре знали грамоту і вели між собою жваве листування. Погодьтеся, цим можна та потрібно пишатися. Великі київські князі навіть у кошмарному сні собі не могли уявити, що їм запропонують приєднатися до якоїсь спілки західних варварських королівств. Київська Русь була великою економічною державою Європи. Наші товари були бажаними на ринках всієї Європи, а військова система давньоруської держави була взірцем для армій держав сусідів.
Відновленням історичної пам’яті про ті славетні часи вже досить давно займається благодійна організація “Слов’янський фонд”, якою керує відомий громадський діяч Володимир Янченко. Стараннями фонду в тридцяти чотирьох кілометрах</span>
Розповідне,неокличне,складне,не поширене,не ускладнене
1)У мене горить піч.
У моїй кімнаті вибудувана гарна піч.
2)У тебе тьмяне волосся.
У тебе тьмяні очі.
3)Ой уже мрячить.
На дворі від самого ранку мрячить.
Моя найулюблениша тварина - це собака! Я з самого раннього дитинства мрияла про цю тваринку, и нарешти моя мрия збулася! У мене вдома з*явився маленький песик якому я дала кличку Жуля. Ця собака маленька, у неи коричневата мордочка,та вушка.А колир очей в неи миняэться коли вона злиться або щось не подобаэться. Ось такий в мене песик!
