Пришла осень. Стоят теплые золотые дни. Воздух стал чистым, прозрачным. Открылись степные просторы, дальние скифские курганы в примарном сеянии ласкового солнца кажутся пепельно-серыми. У дороги - яркая ромашка. По утрам на ее чистых лепесточках блищат серебристые капельки - это растаял первый приморозок. А цветок живет не теряет своих пелюсток на землю. Увечери небо становится серовато-розовым. На фоне оранжево-пепельной зарницы черные стаи ворон летящие на ночлег, раскинув крылья, кажутся какими-то фантастическими существами. Лес стоит задумчивый, тихий только листья трепещет от тревожного дуновения ветра. Поле с каждой минутой все больше темнеет. Кажется, будто сумерки розтикаються волнами с балок и оврагов, покривають землю застилають лес.
Очень не понятно написан текст, слова в которые на вставить буквы на украинском, пишите текст тогда уж полностью на нем !
Джмелі літають над першими квіточками вишні
Школа для мене - це не просто місце, де я навчаюся. Шкільні роки - це значна частка мого життя. Коли першокласник йде до школи, він ще дитина, а закінчує школу вже юнак, людина майже доросла. Тому школа така важлива: саме там значною мірою ми виростаємо. Якими ми виростемо, залежить і від школи теж. У школы нас не тыльки навчають, але й виховують. Також, в школі ми вчимося спілкуватися з однолітками. Ми сваримося і миримося, дружимо і ворогуємо, допомагаємо один одному і змагаємося. Ці навички нам знадобляться у подальшому житті.
Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Про сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою.
Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз.
Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.
Грустным, освежающим, бодрящим, грибным, сильным, холодным, тёплым, моросящим, ливень