ОПАЛЕ листя шурхотить під ногами.
"ПРОЧИТАНІ книжки кладіть окремо, будь ласка, "- просила біліотекар.
ЗМИТІ зливами дерева, якісь речі, частини будинків несла бурхлива річка все далі й далі.
Наша земля ОСПІВАНА різними письменниками.
Дифузія відіграє величезну роль у природі, у побуті людини і в техніці. Дифузійні процеси можуть здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на життєдіяльність людей і тварин. Однак не у всіх людей є достатнє уявлення про протікання цього явища.
Актуальність роботи полягає в тому, що вивчення впливу дифузії на життєдіяльність рослин, тварин і людей розширить спектр наших знань про живу природу, продемонструє тісний зв'язок фізики, біології, екології, медицини.
Дифузія (від лат. Diffusio - поширення, розтікання, розсіювання) - це явище, завдяки відбувається взаємне проникнення молекул однієї речовини між молекулами іншої.
Процес дифузії прискорюється з підвищенням температури. Неважко помітити, що в гарячій воді чай швидше забарвлює воду, дифузія протікає швидше. Це відбувається тому, що з підвищенням температури збільшується швидкість руху молекул. Тому, перш ніж зробити укол пацієнтові, холодний розчин з ін'єкцією лікар нагріває до температури близької до температури тіла людини.
Виникає питання, чому ж запах у кімнаті поширюється не миттєво, а через деякий час. Справа в тому, що руху пахучої речовини в певному напрямку заважає рух молекул повітря. Молекули (духів або нафталіну) на своєму шляху стикаються з молекулами газів, які входять до складу повітря. Вони постійно змінюють напрямок руху і, безладно переміщаючись, розлітаються по кімнаті.
Так як частинки рухаються і в газах, і в рідинах, і в твердих тілах, то у всіх цих речовинах можлива дифузія. Однак швидкість протікання даного явища для них різна. Для підтвердження даного факту пропоную провести експеримент.
Експеримент.
Одночасно виконайте три дії:
1. розрізати лимон;
2. опустити в склянку пакетик чаю;
3. на зріз сирої картоплини насипати кілька кристаликів марганцівки.
Встановіть, як залежить швидкість дифузії від роду речовини.
У результаті спостережень буде встановлено, що запах лимона пошириться по кімнаті за кілька секунд, не набагато більше порушено буде часу для того, щоб чай пофарбував воду, а молекули перманганату калію тільки на кілька міліметрів продифундують у картоплю за пару годин. Отримані результати свідчать про те, що дифузія протікає швидше в газах, трохи повільніше в рідинах і дуже повільно в твердих тілах. Справа в тому, що в газах і рідинах основний вид теплового руху частинок призводить до їх перемішування, а у твердих тілах, у кристалах, де атоми здійснюють малі коливання біля положення вузла решітки, ні.
Мабуть, кожна людина вважає, що її місто, або село, де вона народилася і живе, - найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місце - єдине, неповторне: воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило тебе своєю красою, подарувало друзів. Ти - його часточка, його любий син і надія.
<span>Таким для мене є мій Дніпропетровськ - добрий і чесний трудівник, допитливий дослідник, культурний діяч. У ньому дивовижно переплітаються сива й славна давнина і запал молодості, модернізовані новобудови й величезні шедеври архітектури минулих століть. Він серйозний і водночас веселий, гомінкий і поважно тихий. Він гордо несе свою славу день за днем із покоління в покоління вже близько трьох з половиною століть. </span>
<span>Я люблю його щирою й ніжною любов'ю. Найбільше він подобається мені у весняному цвітінні каштанів і яблунь, сповнений ароматом квітучого бузку і свіжого зеленого вбрання. Яскраве сонце заливає свіжі асфальти і молоду траву, віддзеркалюється у вимитих відчинених шибках. </span>
<span>А який він загадково-дивний взимку! Цієї пори він найошатніший увечері, коли на білій ковдрі снігу велично сплять дерева, вгамовуються і затихають будинки. </span>
<span>Золотом вкриває мій Дніпропетровськ осінь. Мені здається, вона у нас особлива, може, це тому, що в місті багато дерев, особливо кленів, і коли вони скидають своє листя нам під ноги, вся земля стає золотою. Кому як, а мені жаль наступати на цю красу. </span>
<span>Літо розмальовує вулиці Дніпропертровська різнобарв'ям. Та, зізнаюся, я чомусь не дуже люблю моє місто влітку. Може тому, що після прозорої дзвінкої весни на нього лягає спека, пилюка і загазоване повітря. Стає сумно. Хоч, може, цей сум має іншу причину? Літні канікули розлучають мене з багатьма друзями. </span>
<span>...Я йду вулицями Дніпропетровська, зливаюся з перехожими і відчуваю себе господарем (вірніше сказати - одним із господарів) рідного міста. Бо пройде зовсім небагато часу - і його буття залежатиме від мене і таких, як я. Це саме нам дбати про наше місто вже через декілька років, і від нас залежатиме його майбутнє. Я впевнений: якщо і надалі в серцях наших палатиме вогонь любові до Дніпропетровська, то повік не згасне його слава! </span>
