<span>Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки допомогти близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий.</span>
Листок, листя, листоноша.
Жили були собі в лісі заєць та вовк. Вовк вирішив наздогнати зайця, той злякався тай почав тікати. Він так швидко тікав , що аж спіткнувся й покотився з гори. Коли він котився, то скрутився в сніжний клубок. Вовк побачив тай утік. Заєць вдарився об пеньок, сніжний клубок розлетівся і обвалився. Бідолага стрибнув на пеньок і обтрусився. Ось так косий врятувався від злого вовка.
ідея в тому , щоб утворити з них дієслова : зазвучати , посвистіти , -, посистемувати , схитрити , зріднитись .
<span>З приходом осені листя опадає , змінює свій колір .А з часом і
опадає.Естетично від цього отримуєш насолоду А як ми любимо бігати по
килиму з листя.. Але якщо це листя спалити то тим самим ми приносим ще
більшу шкоду не лише рослинам ,але й людям . Тому ми не можемо
відповісти на питання корисне таке листя чи ні.</span>