Грубо, брутально........................................................................
Ой п’є Байда, ой мед-горілочку,
Та й не день, та й не два, та й не одну ночку.
– Кидай, Байда, ой вік байдувати,
Сватай мою дочку та й йди царювати.
– Твоя дочка ой скверна, пагана,
Віра твоя, царю, – віра проклятая.
Крикнув, свиснув ой султан турецький
Та й на свої слуги, слуги молодецькі.
– Візьміть Байду, Байду зав’яжити,
За дев’яте ребро гарьком зацепити.
Висть Байда, Байда на кілочку,
Та й не день, та й не два, та й не одну ночку.
– Тобі, царю, віку в землі гнити.
Байді молодому мед-горілку пити.
[т`ямушчи`й] |— = • — • = = • =| 7б., 8зв., 6пр., 3г., 3ск.
[`йаблу`нка] |= • — — • = — •|
8б., 8зв., 5пр., 3г., 3ск.
Моя бабуся — це неймовірно щира та добра людина, без якої я не уявляю свого життя.
Її обличчя вже вкрилось зморшками, особливо навколо губ та очей, адже вона, скільки я себе пам"ятаю, завжди посміхалась, що там не було б. Вона ніколи не втрачала оптимізму, та завжди стверджувала, що посмішка — це найкраща збоя проти поганого настрою. Лиш один погляд її зелених очей мотивує тебе ніколи не здаватись, а теплі, ніжні обійми рук — стали найкращою підтримкою при негараздах.
Я завжди відчуватиму всю її любов, пригадуючи, як колись її губи виспівували ту ніжну колискову про білих птахів.
А я відчуваю, як тріпоче моє серце, коли я згадую її образ, коли, перебуваючи в її оселі, читаю їй книги, розуміючи, що вона щаслива, коли я поряд.
Бабуся для мене — це найрідніша людина, яка навчила мене любити весь навколишній світ.
Недарма говорять, що природа - наша мати. Вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? Світ природи багатий і різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! А найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а сама становить її невід'ємну частину.
<span>Зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. Ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. Також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через Інтернет або телебачення. Але на мою думку, все це вторинне, адже в будь- якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. І на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена. </span>
