Рослини, тварини, земля — все це навколишній світ природи. І людина від неї невід’ємна. Рослини виконують роль легенів, тобто допомагають планеті дихати. Тварини ніколи без потреби не з’їдять травичку, гілочки, інших тварин, тобто не будуть робити шкоду природі.
Людина займає верхню ланку у природі, тому вона зобов’язана берегти навколишній світ. З розвитком прогресу, розширенням міст стає все складніше це робити.
Вже зараз треба насаджувати якомога більше зелених дерев, очищати великі й маленькі річки, підгодовувати диких тварин, не забруднювати повітря.
Не останню роль у цьому відіграють ботанічні сади, заповідники. До речі, Донецький ботанічний сад є найбільшим в Україні.
Щоб зберегти нашу планету для нащадків, кожний мешканець і цієГпланети повинен берегти природу.у
На мою думку, найскладніша заповідь Божа - це "люби ближнього свого,як самого себе".
<span>Адже не кожний може любити ту людини, яка зробила йому щось погане, збрехала, щось вкрала и т.д. Тому Бог дав нам заповідь,аби ми любили свого ближнього, не зважаючи на те, погана та людина чи ні. Навіть, якщо ця людина зробила таке, що думаєш (ніколи її не пробачу) все одно треба любити і прощати її, адже колись за поганий вчинок, нас простить Бог.</span>
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
