Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів.
Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.
Пояснюю своїми словами. Діалектні слова - це слова, які вживаються на певних територіях, місцевостях. Вони <span>не вживаються в мові всього народу.
У художній літературі вони є досить важливими, адже автор може повністю передати життя людей(ну наприклад у Карпатах), їхній колорит, традиції.</span>
Кожного літа батьки відвозять мене до бабусі і радіють цьому навіть більше ніж сама бабуся . Минулого року бабуся і дідусь вирішили серйозно взятися за моє трудове виховання і це було найгірше рішення котре приходило їм до голови . Рано вранці , чи то була ще ніч , бо було досить темно бабуся коли витягла мене з теплого ліжка . Так рано я ще ніколи не вставав і здавалося що навіть півень ще не збирався кукарікати ! Я мав допомагати бабусі з худобою , я ледь плентався слідом за нею з великою мукою на обличчі і весела посмішка на бабусиному обличчі здавалась мені аж занадто дивною ... Ми зайшли у курник і червоно -чорний півень з довгим червоним гребнем одразу подивився на мене якось вороже ... Дідусь поклав свою руку мені на плече : " Не бійся онуче , піди збери яєчкок ". Та щось слова мені не допомогли , величезних півень витріщився на мене з великою огидою . Я запевнив дідуся що цей півень для мене дурниці і я зовсім не боюсь якогось півника. Асам не без остраху пішов у далекий темний куток де лежало з десяток яєць і почав збирати по трохи у торбу . І тут я відчув як шалений півень стрибнув мені на плечі . Я злякався як ніколи раніше і ноги самі понесли мене геть і навіть не помітив палицю на якій сиділи сонні , ліниві кури перечепився і впав у свіженький навоз . В результаті розбиті яйця і брудна одежа . Бабуся з дідусем посміялися і вирішили , що я для розумової праці
Тату, а як ти розумієш слово "патріот"? У нас сьогодні діскусія у школі була, так ми ледь не посварилися.
- Справді? З чого?
- А Микола сказав, що справжній патріот не повинен критикувати свою країну. Мовляв, якщо не подобається щось - пакуй валізу та їдь туди, де тобі сподобається...А мені не все подобається. Так що, я - не патріот?
- Не кажи дурниць. Це Микола помиляється... або бреше. Ось скажи мені, що ти робиш, якщо тобі щось не подобаться?
- Намагаюся виправити, змінити на краще.
- Ти патріот, синку. Ніщо не буває досконалим, і тільки той, хто справді любить свою країну, буде намагатися зробити її кращою. А валізу зібрати легко... Чого ти смієшся?
- Та ось, спало мені на думку, що той, хто валізу відразу пакує, ніде не затримається. Всюди буде щось не так: там клімат не такий, там мова важка, там ще щось не те...
- Так і є. Так що не бери у голову. Ти - патріот, бо любиш свою Батьківщину і хочеш, щоб вона була кращою. Чи не так?
- Так, тату.