Диво здійснення мрії в повісті О. Гріна "Пурпурові вітрила"
Повість-казка Олександра Гріна "Пурпурові вітрила" - це справжній гімн мріям, надії та силі справжнього кохання. Головні герої - Ассоль та Артур Грей - справжні романтики. Вони завзято мріють, ніколи не втрачають надії та віри у те, що їхні мрії здійсняться - навіть тоді, коли, здається, все проти них.
Над Ассоль через її мрію глузують жителі міста, вважають її за дурну. Але дівчина не звертає уваги на недоброзичливість оточуючих. Вона мріє - і її мрія здійснюється. Артуру Грею теж довелося долати неабиякі перешкоди на шляху до здійснення його мрії, але він вистояв і досяг своєї мети. Це йому вдалося завдяки терпінню, наполегливості та вірі в себе і свою мрію.
Звісно, у реальному житті не всі мрії здійснюються. Але це не означає, що мріяти не треба. Навпаки: мрія надає людині крила, підносить її над буденністю життя. І тоді навіть найфантастичніша мрія може здійснитися - як у повісті Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
Гуси-лебеди летели,
Обронили пёрышко,
В летний день метут метели -
Заслонили солнышко.
То — студеная тоска,
То — печаль кручинушка
Кровью бьется у виска,
Эх, горька чужбинушка.
Гуси-лебеди летите,
Где родна сторонушка,
Там озёра сини-сини,
Да поёт соловушка.
Гуси-лебеди кричали,
Разрывали тишину,
Душу тронули печалью,
Будто звонкую струну.
Іван Сила врятував сліпого від кромарів. Мне самому ето нужно
Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням.
Яяни - люди замкнені у своєму власному світі, обмежені. Символом їхньої замкненості стають вежі. Їхня пиха була величезна. Вона робить їх рабами власного "я", тобто егоїстами. Це дуже погані люди, бо вони ніколи не зможуть зрозуміти іншу людину. Тому, щоб не стати яянином, слід бозбутися цих негативних рис. Окрім того, треба прагнути до краси людських взаємин.
