тривожний гімн древньому полонинському духу,культурі та історії
Образ Шептала: покірний, роботящий, пишається своїм походженням і білим кольором шкіри, полюбляє волю, повага до Степана.
Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги,- і пташки налетіли, та •іх повидзьобували. Другі ж упали на грунт кам'янистий, де не мали багато землі,- і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло то зів'яли, і коріння не мавши,- посохли. А інші ж упали на добрую землю- і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
Герої:<span> Степан – батько </span>
<span>Катря – дочка </span>
<span>Степаниха – мати </span>
<span>Жених Катрі – «Головний інженер на шахті»
Більше нічого про них не вчили)</span>
Птахи розлітаються,
Дощик починається
Осінь наступає, листя облітає
Звірі вже ховаються
Й листям укриваються
На русском:
Птицы разлетаются,
дождик начинается
Осень наступает, листья облетают
Звери уже прячутся
И листьями укрываются