Ответ:
1. Грицик.
2. Непосидючий, веселий.
3. Товаришує, допомагає, виручає.
4. Вчиться козацькій справі.
5. Маленький джура.
Объяснение:
Я ВВАЖАЮ БЕРЕГТИ МИР І СПОКІЙ РІДНОГО КРАЮ ЦЕ ЗАХИЩАТИ СВОЮ КРАЇНУ ВІД ВОРОГІВ ВІДСТОЮВАТИ ЇЇ ДУМКУ
2.1.2. Художні особливості твору.Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море
синіє», «серце ниє», «лихо... зострінеться», «серце знає», «личко
червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце
недоленьку», «серденько б'ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць
серед неба».Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує,
як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне...,
як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на
крилах».Повтори: «одна, одна...», «...пала, пала, стала...», «плавай,
плавай, лебедонько».Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира
правда».<span>Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько,
голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню...»,
«Спасибі, бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!»,
«Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!»,
«Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго,
чорнобриві!»</span>
«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ».«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...».Мар’яна говорить Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»