Аскольд і Дир, як каже літопис, не походили з княжого роду, не були навіть боярами, а звичайними вояками з дружини Рюрика. Але заснували у Києві сильну державу і вважалися самостійними володарями. Не знаємо їх відносин до Новгорода, де був перший центр варяжських здобувців. Мабуть відносини не були добрі; київські князі либонь не признавали зверхности новгородської держави, може навіть ставили їй які перешкоди у поширюванні на південь. Поки жив Рюрик, відносини були може й напружені, але не приходило до явної ворожнечі. Але коли Рюрик умер (літопис кладе його смерть на 879 рік), владу і, обняв рішучий і енергійний Олег, опікун Рюрикового сина Ігоря. Він і пригадав некняже походження Аскольда й Дира і постановив усунути їх з Києва.
<span>882 року Олег зібрав велике військо — варягів, підвласні фінські народи чудь і мерю та із словянських племен словін і кривичів — і рушив великим походом на південь. На Дніпровім шляху добув два найбільші городи, Смоленськ і Любеч, й осадив там свої залоги, а далі пішов на Київ. Про події у Києві літописець оповідає такий переказ: </span>
<span>«Прийшли до київських гір й Олег побачив, як княжать Аскольд і Дир. Поховав вояків у човнах, а інших позаду поставив, а сам поїхав з малим Ігорем на руках. Приплив під Угорське, заховав своє військо і прислав до Аскольда й Дира зі словами: «Я купець, ідемо до Греції від Олега і Ігоря княжича; прийдіть до нас, до родів своїх». Аскольд і Дир прийшли. Тоді вискочили всі з човнів і Олег сказав Аскольдові і Дирові: «Ви не князі і не княжого роду», — тут вояки винесли Ігоря — «а це син Рюрика». Й убили Аскольда й Дира, винесли на гору і там похоронили...» </span>
Образ *идеального* рыцаря несколько отличается от реального поведения господ. Основным занятием рыцарей бало вовсе не спасать прекрасных принцес, а в основном воевать и пировать. Так же устраивались турниры. Общению с дамами рыцари учились специально, называлась сия наука гордым словом *куртуазностью*. Совпадения наверно лишь в том что, рыцарь влюбленный в даму должен был прославлять ее своими подвигами и носить очень тяжелые доспехи.
В обоих случаях совет был бы одинаковым – делать то, что запланировано. Полезнее было бы дать им совет, когда они выходили из изоляции. Япония в итоге стала одной из сильнейших держав мира, и на равных боролась против США во время II мировой войны. Она никогда не была колонией. Это произошло по двум причинам: она вовремя закрыла свои границы, а когда открыла, оперативно провела модернизацию. Китай сделал первое, но не смог выполнить второе. Потому само по себе закрытие границ не вело к дальнейшим негативным последствиям, оно скорее помогало раньше времени не попасть в зависимость от европейцев.