<span>Мовлення – це важливий засіб спілкування. Перше враження про людину складається по її мові, спілкуванні та повага до співбесідника. Культура мовлення недопускає помилок під час бесіди, слів-паразитів та сленгів. Культура мовлення це і є візитна картка кожної людини яка повожає і цінує свою рідну мову.</span>
Розповісти про враження від твору Михайла Стельмаха "Гуси лебеді летять" пропоную так:
Твір
Михайла Стельмаха "Гуси лебеді летять" відносить свого читача у далекі
роки громадянської війни. У повісті розповідається про сприйняття
тогочасних подій маленькою дитиною - самим письменником у десятирічному
віці. Хоч
у творі описуються події, що біли напрочуд тяжкими для нашого народу,
повість залишає по собі світле враження. Вона вчить любові до ближнього,
співчуття, особливого ставлення до природи. Після прочитання твору ти
починаєш розуміти,
що ніколи не варто забувати про те, що ти - людина, яка має нести в
собі світло, а не темряву. Необхідно завжди бути співчутливим, добрим до
ближнього, тоді світ стане кращим.
Відчиняйте двері ясенові,
бо різдво ступає на поріг
знак добра господньої любові
в світлі Вифлиємської зорі!
В суспільстві людина живе серед інших людей, тому її поведінка та ставлення до інших членів суспільства дуже важливі.
<span>Справжню людину характеризують благородні риси характеру, наприклад,
порядність, ввічливість, моральність, вимогливість не тільки до інших, а
і до себе.
Це кодекс честі справжньої людини, який нормує її поведінку та не
припускає, наприклад, проштовхування в натовпі за допомогою ліктів або
жартів над фізичними недоліками оточуючих.
Справжня людина завжди додержує своїх обіцянок, ніколи не відповідає
образою на образу, не принижує інших людей, намагається допомогти
слабшому, поважає старших. </span>
Стати справжньою людиною може кожний. Це залежить тільки від
самої людини, від її прагнення самовдосконалюватися. Всі риси справжньої
людини треба виховувати в собі самому.
Матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. Але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. Бо щастя - це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський автомобіль. Щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. Бо вірний друг - то найдорожчий скарб. А ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. Отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують її, допомагають,- щаслива. І без повного розкриття своїх здібностей, без улюбленої праці нема щастя. Отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх, яка уміє і хоче працювати.
