Під лежачий камінь вода не тече…Камінь що котиться мохом не обростає…
Рух це життя і рухатись треба вперед, впевнено йти до мети. Наш
обов’язок старанно навчатися, здобувати професію. Без цього неможливо
кимось стати у житті,але легко загубитися і прожити нікчемне, нічого неварте життя. Ніхто
не мріє стати волоцюгою, а от здолати лінощі важко майже кожному. Я дуже
люблю читати українські народні приказки. прислів’я, притчі, легенди де
висміюється ледарство. Я переповім одну з притч.
Жила
жінка з чоловіком, а був він справжнісіньким ледарем. Кроку лишнього не
ступить, зовсім нічого не хотів робити, без жінки пропав би. Але життя є
життя і одного разу їй довелося збиратися у далеку дорогу, щоб
відвідати хвору сестру. Як же залишити чоловіка вдома, поїздка для нього
занадто важка… Жіночка була дуже кмітлива, розумна і ось що вигадала.
Вона спекла велетенського бублика, наділа чолов’язі на шию і поїхала. До
повернення дружини він мав би дожити, крути собі та їж. За кілька днів
жінка повернулася і побачила мертвого чоловіка, що прогриз дірку, а далі
навіть пальцем не поворухнув, щоб того бублика зрушити. Цю і сторію розповів мені дідусь,щоб ми не були лінивими!