Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Дехто мріє про пригоди й подорожі, хтось хоче мати вірних друзів, мрія деяких - бути відомим спортсменом, співаком або стилістом, деякі мріють про красиве вбрання, сучасну техніку, модні розваги. Історія Павлуся з оповідання О. Стороженка «Скарб» показує, що неробство й сите життя - це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина, котра не зігріває своїм теплом інших, безцільно й безглуздо проживає свій вік. Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів…У батьків Павлуся всього обуло доволі, свого сина вони шанували й пестили, виконували все, що той забажає, не давали й порошинці впасти. Ось Павлусь уже парубок: гладкий, опецькуватий, з білими й ніжними руками, які ніколи не знали роботи. Якось уночі Павлусь захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало ЇЇ, а невдовзі помер і батько. А Павлусеві все одно добре: за ним стали доглядати наймит і наймичка. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти. Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили запросити-Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не «хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж, бачать - лежить здохлий хорт. Вирішили жартома вкинути його Павлові у вікно. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як проси-пляться дукати!Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павлусь сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав. І після цього щастя не залишало Павлуся: знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.Дивним видається уявлення про щастя селян з казки Олекси Стороженка з глибокою назвою «Скарб»: односельці вважали Павлуся щасливим і заздрили йому. А чи багато хто із них хотів би бути на його місці? Не впевнений. Чи можна вважати щасливим того, чиє життя залежить від випадку, а сама людина при цьому нічим не цікавиться, не докладає фізичних та душевних зусиль для свого щастя, пливе течією, як осінній листок? В уяві постає такий собі дурник із народної казки, що лежить на печі й наказує щуці виконувати свої безглузді забаганки. Жага до легкого щастя вбиває в нас бажання самовдосконалюватися, розвиватися, робить тупими споживачами. Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? По-моєму, той тільки й щасливий, хто іншим не заздрить, хто робить добрі справи та наполегливо працює над здійсненням своїх мрій.<span>
Потому что персонажи в его произведениях старались повторить известные рассказы великих писателей и когда они это делали происходили ситуации не в плановые и из за них рассказы Саши Черного получаются довольно смешными и веселыми.
в дурном обществе самый на мой взгляд печальный рассказ. когда мальчик со своей сестрой увидели эту маленькую девочку беспомощную ,одинокую которая была очень необычной для воего возвраста. у них заваязался разговор который раскрыл секрет этой девочки. у этой девочки была кукла которая была похожа на нее. девочка рассказала о том что у нее есть папа который живет далеко от нее (и как она оказалась в часовне я уже не помню я в 6 классе а мы изучали это в 5 классе) и вот они подружились. когда они перед тем как увидеть девочку увидели что-то темное и страшное( это первое предложение.)
В 1932 году Константин Паустовский побывал в Петрозаводске, работая над историей Петрозаводского завода (тема была подсказана А.М.Горьким). Результатом поездки стали повести «Судьба Шарля Лонсевиля» и «Озёрный фронт» и большой очерк «Онежский завод». Впечатления от поездки по северу страны легли также в основу очерков «Страна за Онегой» и «Мурманск».В 1930-е годы Паустовский активно работал как журналист газеты "правда" <span>журналов «30 дней», «Наши достижения» и других, много путешествовал по стране. Впечатления от этих поездок воплотились в художественных произведениях и очерках. В 1930 году в журнале «30 дней» впервые были опубликованы очерки: «Разговор о рыбе» , «Погоня за растениями» , «Зона голубого огня» </span><span>Указом Президиума Верховного Совета СССР «О награждении советских писателей» от 31 января 1939 года К. Г. Паустовский был награждён Орденом Трудового Красного Знамени («За выдающиеся успехи и достижения в развитии советской художественной литературы»)</span>
Напиши про то как ты оказалась в 5879 году и ты летишь на космическом шатле дабы иследовать новую форму жизни найденную на планете ( придумай :-))<span>и когда вы приземлялись то в вас попал астероид и вы совершаете авариную посадку на этой планете. Спаслось три человека ты джек и ромул. Не зная этой планеты вы оправились иследовать ее, но перед тем как уйти вы поставили сигнал сос. Когда вы пришли обратно то увидели что ваш корабль сломан и вокруг корабля мелькали тени. И тогда вы взяли оружие и пошли обыскивать планету целиком. Там вы нашли старую башну. Оказалась это заброшенная планета. Они там заперлись. И вам повезло сигнал сос был принят. Но корабль надо ждать и к башне подходили эти монстры. Вы защищались и когда прилетел шатл то джека схватил монстр и он умер за защиту своей родины. Диалоги придумай и дополни если хочешь.</span>
