У степовій зоні мешкає 90 видів ссавців, птахів і купа комах. Дійсно, в умовах степу, а саме — мізерної рослинності, посушлівого клімату, нечисленних водойм, холодних зим і величезної території дуже складно ховатися від ворогів і добувати собі їжу. Тому тварини, що мешкають тут сильні і витривалі, а також можуть довго обходитися без води і їжі. В степах проживають кулани, сайгаки і джейрани, які боячись вовків, збираються у великі стада. Так їм легше дати відсіч хижакам. Швидкість під час бігу вони розвивають до 150 км на годину. У підземних норах живуть ховрахи, борсуки, бабаки, хом’яки, тушканчики і лисиці. Там вони рятуються влітку від нестерпної спеки, а взимку від холоду. У норах вони зберігають їжу і вирощують дитинчат. Ці мешканці навчилися тривалий час обходитися без води, вживаючи соковиту рослинність. А ось горностаї, тхори і вовки нори не риють. Войовничість дозволяє їм займати чужі оселі, виганяючи з них законних власників. Серед всеїдних тварин в степах велика кількість птахів, рептилій і їжаків. Вони харчуються ягодами і комахами Окреме місце належить плазунам. Найбільш часто в степу зустрічається полоз і степова гадюка. Повітряний простір степів підкорюють степові орли, курганники, канюки, соколи і боривітри, чайки і жайворонки. У таких нечисленних водоймах і біля них мешкають чаплі, а також куріпки.
Навколо Барвінку стало чистіше. Однак проблему тільки прибиранням не вирішити. Нещодавно переглянув мультфільм "Валлі". У ньому показано нашу планету, як величезний смітник, що прибирається роботом. Людство залишило Землю, бо на ній стало неможливо жити. Казка... Але багато казок нашого дитинства вже давно стали реальними.
Прогрес рухає людство, а людство стимулює прогрес. Та в гонитві за кращим, зручнішим, комфортнішим життям ми не звертаємо уваги на навколишнє. Вирубуються ліси, забруднюються моря, океани. Повітря і вода, які ми споживаємо, вже не настільки чисті як 100-200 років тому. Зникають цілі види рослин і тварин. Ми про це знаємо, ми про це говоримо. І ми далі продовжуємо нищити природу!
Та досить пафосу. Вже липень – і жителі Нового Роздолу, хто ще не був у відпустці, вирішують, як і де їм провести тих кілька очікуваних вихідних днів. Багаті поїдуть в Єгипет чи Туреччину, трішки бідніші - в Крим. А пересічний міщанин має невеликий вибір - Байкал, Заріччя, до родичів у село і, нарешті, Барвінок. Останній є найтрадиційнішим місцем відпочинку новороздільчан. А напис "Купатися заборонено! - технічна вода" мало кого стримує від плавання. Та й на сміття, що плаває у воді, ми вже звикли дивитися як на необхідний атрибут відпочинку. А скіільки його на берегах озера!... "Після нас - хоч потоп!"
Нещодавно з ініціативи відділу з питань гуманітарної політики Новороздільської міської ради було проведено прибирання на озері Барвінок. Бажаючих допомогти було багато, а прийшли лише представники двох молодіжних організацій міста - "Молодого Народного Руху "(Тарас Шаран, Ліля Краївська, Мар’ян Мартиненко, Антон Лучак. Володя Турчин) та "Українська молодь Христові" (Василь Василишин, Роман Штігер) і, звичайно ж, працівники цього відділу О.Єсауленко та С.Шиманська. Та справа не в тому, що ми поприбирали і Барвінок став трошки чистішим. Справа в іншому – сміття має властивість знову з’являтися. І з початком відпочинкового сезону його зазвичай більшає.
„Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять!” А кому хочеться з Барвінку після купання, шашличка і т.д. нести пакети сміття аж у Новий Розділ, коли поряд стільки кущів? Хоча потрібно сказати, що прийшовши на озеро, ми також застали при вході велику купу сміття в одному місці. Як би там не було, але свідомі відпочивальники у нас є. Вони б і раді були кинути сміття у якусь ємність, та її немає. Тож чи не пора вже НАРЕШТІ й міській владі поставити на Барвінку декілька сміттєвих контейнерів і регулярно з них вивозити. Бо прибиранням проблеми не вирішити. А якщо вже думати, що їх вкрадуть – то прикуйте ланцюгами чи щось подібне.
І накінець. Велике людське ДЯКУЮ усім, хто прийшов прибирати! А ще тим, хто не смітить, тобто робить це життя хоч трішки чистішим.
Це як треба сміятися,щоб аж за боки братися
<span> переддень - пере- суфікс, день - корінь; префіксальний
узбіччя - уз - преф., бічч - корінь, я- закінчення; префіксальний;
відрізання </span><span>- від -преф., різ - корінь, анн - суфікс, я - закінчення; преф-суфіксальний;
промова </span><span>- про- префікс, мов - корінь, а - закінч., префіксальний;
безмежжя </span><span>- без - преф, межж - корінь, я - закінчення, префіксальний;
вихід </span><span>- ви - преф., хід - корінь, префіксальний;
сутінки </span><span>- су - преф., тін - корінь, к - суфікс, и - закінч., преф-суфіксальний;
прадід </span><span>- пра - преф., дід - корінь, префіксальний. </span>
У меня есть много любимых и нужных вещей, но больше всего хочется рассказать о школьном портфеле. Это — рюкзак. В нём я ношу книги и школьные принадлежности, но это ещё не всё. Самое интересное о себе может рассказать он сам: «Я — рюкзак. Нас много. У каждого из нас есть хозяин, которого по-настоящему мы узнаём первого сентября. От него зависит очень многое, почти вся наша судьба. Кому-то из нас везёт, кому-то не очень, а кому-то совсем тяжко приходится. Чтобы вы могли меня представить, я нарисую вам свой портрет. Я импортного производства, но это не главное, потому что душа моя — это то, что я ношу в себе. Это учебники, другие школьные принадлежности — пенал, тетради, ручки, линейка. Жизнь современного школьника тяжела. Это заметно по моему весу. Я тёмно-синего цвета, с множеством нужных карманов. Ну, а теперь самое главное — мой секрет. В этом году я иду на заслуженный отдых. Я горжусь своим возрастом — мне пять лет. До этого времени я никому об этом не рассказывал, так как хорошо выглядел. Но время берёт своё, надо уступать дорогу молодому поколению рюкзаков, а я ещё пригожусь для других целей. Спасибо хозяину за то, что он не пинал меня ногами, не катался с горки и сохранил в хорошем состоянии. Надеюсь, что мой преемник будет таким же прочным и добрым, как я».