Орел прилітав із самого досвітку і розпочинав свою пекельну роботу. прометей не бла-бла про орла бо знав, що той приречений, як і він сам. але почував нестерпний біль, і муку, і страх смерті. щоразу страх подвоювався, а потім повільне воскресіння, не легше від помирання. всі його муки майже щодня бічила єдина жива душа - геракл. він чув той перший удар дзьобом по прометевих грудях і болісний крик та стогін і жаль бла-бла серце героя. одного разу геракл схопив велетенський уламок камня жбурнув у орла. уламок розтрущив орла об скелю. в кілька кроків геракл видряпався на гору, легко повирива зі скелі бла-бла, поскручував з прометеєвих рук та ніг ланцюги і опустив його на землю.
<span>прометей ішов цілий день. а коли настала ніч - підійшов до якогось села.прометей стомився, йому було холодно, руки його тремтіли. навпроти дверей в хижі посеред двору горіло багаття довкола якого сиділи люди, смакували їжу, весело бла-бла.прометей невмовно зрадів - це ж його вогонь. він, богоборець подарував вогонь людям - вони стали щасливі та бла-бла. прометей хотів присісти біля багаття, та в той момент літні сивобородий чоловік, який важкою палицею ворушив вогонь прогнав титана. так він ходив до пізньої ночі від одного подвір"я до іншого і його звідусіль проганяли.І тоді він сховався неподалік від одного багаття, і коли люди поснули тихенько підкрався, вихопив головешку и подався геть.Ішов і ішов, підімався кудись в гору і врешті опинився перед великою печерою, де і розпалив багаття.біля нього бла-бла і вже не чули, як опівночі в горі здійнявся страшний гуркіт - такої грози тут ще не було от сотворіння світу. вода залила геть усі багаття в селищі. вогонь не погас тільки в пещері. люди ж які жили с селищі прокинулися, жахнулися і в розпачі звели до неба руки та очі. і раптом побачили велетенське багаття на горі. вони попідхоплювалися, підійшли до найвищого крутосхилу, але прометей не дав їм жодної жарини. вони хотіли добути вогонь силою, але прометей бла-бла, він був дужий і гнівний. тоді вони приползли на колінах і почали жалібно скиглити, випрхуючи вогонь. з рештою прометей погодився дати їм вогонь, але зажадав, щоб люди збудували йому на горі палац.а також відбували інши його подібні бла-бла. він дав їм вогонь і показав, як будувати хати, а в них класти печі, як кувати на вогні метал і випалювати із глини посуд. люди вславляли прометея. складали пісні на його честь. виліпили з глини його постать та поставили її в селищі серед майдану і молилися на неї. з годом гляняну статую прометея люди замінили на камянну і викарбували на постаменті великоми літерами: нашому дорогому титану - прометею</span>
З іменником: Знадвору почувся дитячий плач.
З дімловом: Дідусь сказав: "Плач,плач, дитино, може пройде".
На краю яруги стоїть стара осика. Сучки на ній обламані, кора облізла, а в товстому стовбурі видніється дупло. Від дупла до кореневища тягнеться вузька щілина.
По осиці, дзвінко посвистуючи, бігає голубувато-сіра з білими грудьми пташка. <span>Це повзик. У </span><span>нього гострий і міцний </span><span>дзьоб, а над очима проходить чорна смужка,— так, ніби він </span><span>хмуро насупив брови. Що ж це повзик тут робить? Поживу </span><span>шукає? Ні! Лісовий штукатур будує собі житло.</span><span>
</span>
Ось він камінцем припав до струмка, а згодом повернувся від нього до дупла з грудочкою глини у дзьобику. Утоптав, вмазав глину в щілину й полетів знову до струмочка. І так кілька днів. Повзик ніби штукатурить старе дерево.
Минає тиждень. Щілину майстерно замазано.
Довго й старанно трудився повзик. Зате ж і хатка в нього вийшла добротна.
Школа для мене - це не просто місце, де я навчаюся. Шкільні роки - це значна частка мого життя. Коли першокласник йде до школи, він ще дитина, а закінчує школу вже юнак, людина майже доросла. Тому школа така важлива: саме там значною мірою ми виростаємо. Якими ми виростемо, залежить і від школи теж. У школы нас не тыльки навчають, але й виховують. Також, в школі ми вчимося спілкуватися з однолітками. Ми сваримося і миримося, дружимо і ворогуємо, допомагаємо один одному і змагаємося. Ці навички нам знадобляться у подальшому житті.
Я,як орел,без сизих крил!<span>В сложноподчиненном предложении, чтобы отделить главную часть от подчиненной, перед союзами ставится запятая</span>