У реченні підмет займенник "я", присудок "знайшов". Від "знайшов" ставимо питання "Що?" до слова "вершину", отже, "вершину" - додаток. Від "вершину ставимо питання "Яку?" до слова "таку". Отже, "таку" - означення. Від присудка ставимо питання "коли?" до слова "якось". Значить, "якось" - обставина.
1.
1) Я
2)Ти
3)Ми
4)Ми
5)Ти, ти
6) немає
2.
1) Я- йа( звуків більше)
2)Зіронько- [з і р о н к о](букв більше), Вечірняя-[ в е ч і р н а й а](зв. быльше)
4)Щоб- [ш ч о б](зв. більше), Щасливі-[ ш ч а с л и в і](зв. більше)
5) Зелененький- з е л е н е н к и й( букв більше), Козаченьку- к о з а ч е н к у(букв більше), Молоденький- м о л о д е н к и й(букв більше)
6) Заспіваю- з а с п і в а й у( звуків більше), Гаєм- г а й е м(зв. більше)
Чому людина прагне волі?
З давніх-давен український народ славився своїм волелюбством і прагненням до незалежності. Згадати хоча б Запорозьк Січ, яка до останніх днів свого існвання залишалася своєрідним острівцем волі українців.А слово"козак" в усі часи означало вільну людину і було антонімом до понять"кріпак", "раб","невільник".
Споконвіку люди прагнули волі.Бо бути незалежним, вільним- це чи не найбільше щастя.Хоча сьогодні ми це щастя недооцінюємо, не розуміємойого цінності.І це наша головна проблема.Нашею волею ми повинні завдячувати нашим предкам.Вони більше розмілися на подібній філософії, прагнули реалізаціїї своїх прав, душевих потягів, здійснення мрій, пов"язаних із вільним, незалежним життям.Вони не шкодючи життя боролися за вільне майбутнє дітей, своїх нащадкі.
Уже понад 10 років ми можемо пишатися своєю незалежністю, своєю самобутністю. Ми-молода нація своїй незалежності і суверенності, але така давня і слвана у своєму історичному походженні- стоїмо на шляху великих змін, перетворень, подальшого розвитку й самовдосконалення в різних напрямках.
Ми- українці, волелюбна нація.Добре жити у вільній країні, хоча завжди існуватиме низка чинників, які не даватимуть людині бути абсолютно вільною.Це кошти, робота, обов"язки... А тому прагнення людини до волі ніколи не згасне.
я , як людина, чесно найбільше боюсь зради. Мене просто кидає в холодний піт від цього слова. Чомусь саме це я важко сприймаю. Важко розумію і переношу.
Я знаю, що зі всім потрібно смирятися, але з цим мені найважче. Це для мне як удар в спину:неочікуваний та болючий.
причинами є,я вважаю, не зацікавленість, можливо хтось більше не хоче ділити себе і свій час, або просто хоче позбутися тебе. Можливо у когось не має поняття про міцну дружбу, чи можливо хтось рахує щотак потрібно.
Але, я ж кажу це для мене як раптова смерть....
всі ми різні, характери, зовнішність, але у всіх нас одне життя, тому давацте проживемо його з посмішйою на вустах. Не саркастичною, а щирою
Ответ:
Щороку ця подія, приурочена до Дня української писемності та мови, об’єднує тисячі українців з усього світу. Писатимуть радіодиктант уже вдев’ятнадцяте. Текст традиційно звучатиме на хвилях першого каналу Суспільного радіо UA: Українське радіо, його читатиме Олександр Авраменко.
Основною локацією, де писатимуть радіодиктант, стане Національна бібліотека імені Володимира Вернадського.