-Привет,Андрей.
-Привет,Максим.
-Давно хотел спросить тебя,а какая у тебя мечта?
-Я уже давно мечтаю стать доктором,чтобы помогать людям и детям,чтобы давать им надежду и веру в будущее.А и чем мечтаеш ты?
-Еще з детства я мечтаю полететь в Париж.Это очень красивый и романтичный город.Я хочу посмотреть Ейфелеву Башню.
-Понятно,ну до встречи.Всего хорошего.
-Пока,удачи!
Як брик-не, то й пе-ре-ки-неш-ся
Звертайся)))
1.брат сказав:"я йду у гості, а ти роби уроки. 2. "що ти хочеш сказати?"- запитала Лілія. 3."наш антон не з таких,- сказала Яринка,- він своїх не покидає".4.у цілого війська девіз був один: "За волю, за нашу країну"- один і єдиний.
ВИй-шла Я-щи-ку справ-жнІ-сінь-ке кУ-ря-че я-Єць
Розуміння є найголовнішим в нашому житті. Як для дорослої людини, так і для дитини. Для останніх це мабуть більш важливо, адже діти є досить вразливими. Кожне слово стає як допоміжним, так і руйнуючим.
Підтримка в слові чи ділі від оточуючих для кожного може стати натхненням на щось творче, а зневага і недовіра легко можуть зруйнувати найпалкіші амбіції!
В наш час молодь часто скаржиться, що старше покоління не розуміє їх. А чи намагалися люди нової епохи зазирнути в минуле і зрозуміти моральні цінності того часу? Мабуть, що не кожен... А можливо головним правилом в порозумінні є уміння ставити себе на місце іншого?
Я вважаю, що першим кроком до порозуміння є розмова. Щира, відверта... Також вміння знайти підходящі слова для неї. Бути щирим, людяним, жити з любов"ю до оточуючих і завжди прагнути допомогта, а не перечити.
Я думаю, що дотримуючись цих правил завжди можна знайти спільну мову з співрозмовником, зазарнути в його душу чи відкрити йому свою!
Давайте будемо уважнішими і відкритішими, намагатимемося розуміти оточуючих, рідних, близьких, і тоді ми отримаємо теж у відповідь!