Остані
3
рядка
---------------------------------------------------------------------------------------------------------
Виясниться - захмариться (якщо слово в цьому значенні)
Радіють - сумують.
Злетить - полетить.
Бігає - біжить
Що таке щастя? Мабуть, це питання задавав собі кожен з нас, або, хоча б намагався зрозуміти, що таке щастя для мене.
Щастя у кожного своє. І сперечатись немає сенсу. Багато філософів та вчених не знайшли відповідь на це питання, і я впевнена в тому, що й не знайдуть. Щастя - це чути голос коханого, улюблену музику, ноти осені, спів пташок, бачити <span>поруч з собою рідних і близьких людей або мати роботу, яка приносить задоволення та радість. Бути щасливим - бути живим. Знаходити щастя навіть у дрібницях.</span>
Проте, варто сказати що думка про те, що щастя не можна купити за гроші не зовсім правильна. Адже щасливими нас можуть зробити матеріальні речі. Нова сукня, телефон або смачне тістечко.
Все це підводить нас до самого головного питання - "Чому кожна людина відчуває щастя по-своєму?". І відповідь не може бути однозначною, бо кожен з нас - це особистість, зі своїми емоціями, різними вподобаннями та захопленнями. Як то кажуть "<span>На </span>смак<span> і </span>колір всі фломастери<span> різні». Комусь щастя приносить проста посмішка мами в похмурий день, а комусь відпочинок на березі моря.
Ми можемо відчувати себе щасливими навіть того не підозрюючи. Коли несподівано піднімається настрій, на вустах з'являється легка посмішка, а очі сяяють як яскраві зорі. Щастя проявляється мимоволі, ніхто з нас не може це контролювати, та й в цьому зовсім немає сенсу.
А як ви відчуваєте щастя? Чи зможете колись з впевненістю сказати, що знайти? </span>
На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.
<span>Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. </span>
<span>Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. </span>
<span>Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.</span>
<span>собачка Хвінка
</span><span>киця Варварка
</span><span>мишка Сіроманка</span>