Читаючи твір ,,Скарб,, я відразу зрозуміла яким виросте Павлусь.Адже його мати все робила для того щоб синочку було тепло й сито.Вона ходила здуваючи з нього пелюку ,а він її в гріб завів своєю впертістю ,коли йому серед ночі ,холодної ,зимньої ночі захотілось меду і мати змушена була іти по селу шукаючи мед.
Батько Карпенко-Карого теж хотів отримати дворянський статус. Проте усе було марно, адже вони не змогли довести свої дворянські корні, бо прізвище предків значилося як ТобЕлевич, а він та його батько мали прізвище ТобІлевич.
Проблематика твору:
1. батьки та діти
2. важливість статусу серед суспільства
3. людська гідність
4. праця
Ява:нестримний,веселий,гомінкий.Все сприймає близько до серця,непідкупний,природженний детектив. Павлуша має майже такі ж самі риси, як у Яви. Ці непосидючи друзяки схожі між собою. А може, саме з-за цього вони й найкращі друзі.
Павлуша:добрий і чуйний,справедливий,гуморичт,бешкетгик,здатні на вигадку.Пригода-невідємна частина життя Павлуші.
Я руда, низького росту,Хитра я і довгохвоста.На курей я вельми ласа – В них таке смачненьке м'ясо…Вовку-брату я сестриця,А зовуть мене…(Лисиця)
Тільки на рідній землі щастя можна знайти. Тому що тільки на нашій рідній землі ми відчуваємо себе щасливими, єдиними, коханими. Ми розуміємо що ні за що на світі не проміняли б шматок рідної землі, на гектари чужий. На твоїй батьківщині народилися твої діди, і прадіди. Ти зобов'язаний захищати нашу землю від ворогів, і чужих людей. Люби рідну країну, як свою маму. Люби так, як в останній раз. Люби так що б до кінцяІ пам'ятай наш народ витримає все, ми сильні, ми єдині, ми вистоїмо. та помі щастя близько, потрібно тільки руку простягнути