(гуц*ул*щ*ина)
*- це показує помякшення
Наша мама найдорожча у світі для нас людина. Вона нам співала у дитинстві колискові, нашою українською мовою, вчила нас українські народні казки і врешті решт навчила нас, цієї прекрасної, солов'їної мови, нашого українського народу. Бережіть її, нашу всіма улюблену матусю. Бо це велика честь почути з її уст рідну мову, рідні слова...
-Гей,дядьку,куди йдете?
-На ярмарок..
- А звiдки ви?- З Ковалiв.
Та я не пита.,якого ви роду. Село ваше як зветься?
-Та й кажу-Ковалi.
А самi ви хто будете?
-Коваль.
_Хе-хе.. Щось ви,дядьку,маленький та плохенький,як на коваля.
- Та я не коваль,а Коваль. У нас у Коволях усш Ковалi, а ковалiв тульки троэ(прошу поставьте балы)
Я іду туди, де чекає на мене моя родина.
Вони поїхали туди , звідки щойно приїхала група людей.
Я шукаю те місце , де я буду щасливим.
він добре знає , куди іти ,що б не заблукати.
Марічка йшла туди , куди їй показав незнайомий чоловік.
Недовго міркував листочок.Небо насупилось і повіяв сильний вітер.Занесло його аж до помешкання ведмідя, який в саме цей час облаштовував свою берлогу на зиму.