Ір на тему: «Без минулого немає майбутнього»<span>C дитинства нам говорили, що без минулого немає сьогодення, а без справжнього – не буде майбутнього. Однак, майбутнє неможливо створити тільки з сьогодення, нехай воно і вбере в себе щось з минулого. Тільки сукупність минулого і сьогодення є тією основою, на якій виростає майбутнє.Хтось скаже, що можна спробувати забути, викинути минуле і, задовольняючись сьогоденням, створити майбутнє. Звичайно, можна, проте, будь-яка спроба ігнорувати минуле рано чи пізно призведе до того, що це минуле нагадає про себе в тій чи іншій, часом несподіваній і незвичайній формі його прояви, в майбутньому, яке в момент такого нагадування вже стане справжнім. Нагадає в будь якій окремо взятій сфері, або в деякій сукупності сфер життєдіяльності людини. І яким буде це нагадування – корисним, чи ні, ніхто заздалегідь не знає.Хотілося б, звичайно, щоб сьогодення було корисним, але для цього треба або не забувати минуле, або, що правильніше в усіх відношеннях, будувати майбутнє з минулого і сьогодення! Та чи завжди ми готові будувати сучасне життя з минулого, а майбутнє – з минулого і сьогодення? Ні, далеко не завжди і далеко не кожен це зможе.Якби ми озиралися на минуле, порівнюючи його з сьогоденням, враховували і застосовували минуле, то не було б для нас багато чого з справжнього, та й, безсумнівно, в майбутньому, несподіваного. Зіткнувшись з цим, людина, що вона ігнорувала минуле в сьогоденні і не бачить великого значення минулого і сьогодення в майбутньому, починає розуміти , що це несподіване і зовсім не таке вже несподіване, а цілком закономірне і допустиме очікуване.І це ігнорування минулого і сьогодення відбувається в більшості випадків, не дивлячись на те, що людина зберігає віру в краще. Віру, реалізувати яку без урахування минулого в сьогоденні, і минулого і сьогодення в майбутньому неможливо.Так чому ж таке відбувається? Чи тільки тому, що людина не звикла попередньо докладно аналізувати, вона сильна «заднім розумом», та й багато чого залежить від морально-психологічного настрою людини. Морально-психологічного настрою, що знаходить своє втілення з допомогою обраного людиною власного волевиявлення в його практичній, головним чином, творчій діяльності.А може бути таке відбувається тому, що не людина не звикла докладно аналізувати, сприймати все за «чисту монету». Або не виховали у неї вроджену звичку, перш ніж щось зробити, докладно все зважити, і тільки зрозумівши і усвідомивши (саме зрозумівши і усвідомивши!), приступити до дій.<span>Приклади того, що без минулого немає майбутнього, можна знайти в історії багатьох народів і країн. В історичних та літературних творів існує досить багато прикладів того, як наші предки доводили своє життя та життя своїх співвітчизників до краю. Обернувшись назад, у минуле, вони б мали змогу уникнути багатьох, дуже великих помилок, які мали трагічні наслідки для нашого народу.</span></span>
<span>З місяцем березнем пов’язано багато важливих подій. Але про одну подію кожного року пам’ятають усі люди. Ось і ми, нібито різні за віком та спільні по своєму духу згадуємо того, хто не лише влучно говорив, але й боровся за свободу, мир і спокій у нашому українському домі.</span> 15 березня в Богданівській сільській бібліотеці пройшла літературна година «На вічному шляху до Т.Шевченка».<span> Присутні небайдужі до Шевченкового слова. Із уст бібліотекаря Довбиш І.В. линуть слова невмирущого Кобзаря </span>та розповідь про історію першого видання «Кобзаря».Читці, старшокласниці Богданівської ЗОШ Зятковська Каріна і Тиха Анжеліка декламували «Думи мої, думи мої…», «І виріс я на чужині…», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші.<span>Окремо відзначилися твори, які стали піснями. Читачами представлено перегляд літератури «Шевченко – сяйво не залежної Вкраїни». </span><span>В кінці літературної години бібліотекар провела невелику вікторину серед присутніх. Про Кобзаря говорили і говорять усі. </span>Цими днями звідусіль звучать його поезії, пісні і кожен охочий може пізнати і осягнути «свого» Шевченка, який увійшов у кожен дім не лише «Кобзарем», а й своєю життєвою позицією Великого Українця.Найвлучніше висловив свої почуття Юрій Рибчинський:
Зичайно, комахи потрібні людині, адже вони приносять користь. Деякі з них дають технічну сировину: шовк, віск, мед. Інші комахи (бджоли, мурашки) постачають лікарську сировину. У медицині використовують бджолиний прополіс, бджолину отруту. Деякі комахи виконують роль санітарів. Комахами живдяться хребетні тварини. А також вони мають естетичне значення. Але варто сказати, що комахи можуть і завдавати шкоди. Наприклад,сарана - це шкідник сільськогосподарських культур.
