Як він високо літає!
Стрілою мчиться в небі він.
Та будь-кого птах обганяє
Ракету чи автомобіль
І гори дуже любить птах
Бажати кращого - ніяк!
<span>Герої не вмирають. Вони живуть з нами вічно.
В нашому світі є безліч проблем, ми щиро переживаємо їх, але коли настає скрутна хвилина, раптом все змінюється. Всі проблеми, що були, стають мізерними і незначущими , а натомість їм приходить усвідомлення думки про правдивість нашого життя, що так уміло прикрашалося засоби масової інформації. Раптом спала димка ілюзій і перед нами постає реальна картина ситуації, що відбувається на нашій землі, на нашій Батьківщині. Тоді кожен і відкрив своє справжнє лице.
Одні виявилися боягузами, інші ледарями, які лише вміють гарно говорити, але були й інші. Тих, кого було набагато більше . Це герої. По правді кажучи, я навіть не очікувала, що їх виявиться в нашій країні так багато. Солдати, волонтери, всі, хто допомагав і допомагає. Хтось це робив менше, хтось більше, але жоден не залишився байдужий. Багато хто говорить, що в наш час люди стали злі, але це не так. Ми бачимо на сьогоденному прикладі, що світ повний добрих і самовідданих державі людей, які борються за наше майбутнє, за наше життя.
Солдати, що пішли зараз на зону АТО і всі, хто зараз із ними рискують не повернутися до дому. У кожного з них є сім’я, родина, друзі. Їм є що втрачати. Можливо, інший би не погодився, але не вони. Ті, завдяки кому ми зараз спокійно ходимо до школи чи на роботу. Будучи в безпеці, ми до кінця не усвідомлюємо всієї тієї ситуації, що відбувається. Все добре, допоки добре. Не так давно відбувся Євромайдан, зараз же ми майже не згадуємо про нього, бо все налагодилося. А що якби ні? Що якби не було майдану? Що тоді? Можливо, все залишилося б на своїх місцях, можливо було б гірше, але краще не сталося б, безперечно. І тому, що наша держава зрушила з місця є заслуга всіх тих, хто полягли за наше краще життя. Пам’ятаймо це.
Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів майдану. Лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам'ять вічності, тоді вони не вмруть, а будуть завжди з нами. Усіх колись не стане на цьому світі, але в наших серця вони, герої, житимуть вічно.</span>
<em><u>Пишу в напівсонному стані, тож перед написанням, перевірте твір на помилки.</u></em>
Постелився або простелився
Я так думаю)
Мабуть йшлося про те,що так, мы живемо в цiй невмиручiй добi вiдродження, як казав Захар Берут.Але щоб вона незникала треба ii не порушувати:не воювати(Як в повiстi "Захар Беркут" коли йшла вiйна мiж татато-монгольською навалою),не красти,не ображати та iнше....Багато столiть йшли вiйни iз-за непорозумiнь людей.Нашi дiди та прадiди проливали дорогоцiнну кров за нашi днi-за днi без вiйн,вбивст,крадiжок.Чи можем тепер ми iх порушувати?Чи змогли б?
1. На трави випали роси, мов материні сльози.(порівняння)
2. Осінній ліс свїм листям був подібний до дівчини з золотим волоссям. (порівняння, епітет та метафора)
3. Вітер разгулював у верховітті. (метафора)
4. Слід очікувати в гості холодну та злу зиму. (епітети)
