1))))))Березу можна зустріти не тільки в лісах, гаях, селах, а й у межах міста. Це листяне дерево з ніжно-зеленою кроною і білим струнким стовбуром з чорними смужками.
У в давні часи, коли ще не було паперу, умільці обробляли верхній шар березової кори - берест, щоб на нім можна було писати. Березу використовують для виготовлення меблів. Листя та бруньки використовуються в лікарських цілях, а березовий сік не тільки смачний, а й корисний З гнучких тонких гілок виходять гарні віники для лазні.
2)))))Береза здавна була символом жіночності, молодості, радості. Тонке і струнке, немов юна дівчина, це деревце завжди тягнеться до сонця. Легкий вітерець тріпає пишну зелень зачіски, а на білих сарафанчиках з чорними смужками грають у хованки сонячні зайчики. Як легко і вільно дихається влітку в березовому гаю! Берізки схожі на сільських дівчат, які пішли в ліс по гриби, та загралися, закинули кошики і пішли хороводом по поляка під веселі завзяті пісні. І здається, що ніяке нещастя не зможе торкнутися тебе, поки ти спостерігаєш за їх дивовижною танцем.
1).Радість,білоручка,директор,сирота,щастя;
2). Канікули,чипси,двері.
Чем сильнее мое желание достичь чего-то, тем больше шансов на успех
Будь-хто з нас розуміє, наскільки жахливою є доля сироти, адже поряд немає найрідніших — мами і тата. Не зміг обійти цієї теми у своїх творах і Т. Г. Шевченко.Про сирітську долю йдеться у багатьох творах Тараса Григоровича Шевченка. Він і сам рано залишився сиротою.
Так, у вірші «На Великдень, на соломі...» протиставляється життя сироти та дітей, у яких є батьки. Тут він зображує розмову дітей, які хваляться між собою подарунками. Кожна дитинка має обновку: комусь мати курила стрічечку, комусь батько справив чобітки або свитинку. Але серед дітей були сирітка,яка сумно гадає, чим їй похвалитись. І ось вона хвалилася: «А я в попа обідала». Більшої радості ця сирітка не знає. Сумно стає від цих слів.
Майстерно Тарас Шевченко виливає смуток і біль, який пережив сам, і змушує це пережити читача.
Увесь вірш пройнятий співчуттям до дівчинки. Недарма автор вживає такі ніжні та ласкаві слова: сирітка, сиріточка. На жаль, сирітська доля була важкою не тільки за часів Тараса Шевченка, а й зараз.
Хочеться, щоб у кожної дитини були батьки та ніхто не зазнав гіркої сирітської долі.
Він був ладен на все, аби вона його пробачила.
Він був згодний поступитися заради того, щоб вона не плакала.
Він був змушений іти на роботу, незважаючи на те що був вихідний.