Знаменитий афінський політичний діяч Перикл жив у 490-429 рр.. до н.е. Належачи до впливового аристократичного роду, отримав чудове утворення під керівництвом філософа Анаксагора. З самого початку політичної діяльності примкнув до середніх верств рабовласницької демократії, очолюваної в той час Ефіальт - людиною, всіма силами прагнули до обмеження влади аристократії. Згодом, після загибелі Ефіальт, Перикл став вождем афінської демократії, це час відповідало періоду її розквіту.
<span>Будучи видатним оратором, протягом п'ятнадцяти років (в період від 444 до 429 р. до н.е.) Перикл обіймав посаду першого стратега і правителя афінської держави. У своїй політичній діяльності він ратував за інтереси середніх верств афінського демосу - торговців, судновласників, власників майстерень, малих і середніх землевласників. </span>
<span>Під час правління Перікла було завершено формування Афінської держави: верховна влада перейшла до народних зборів, відбулася фактична відміна майнового цензу і заміна голосування жеребкуванням при обранні більшості посадових осіб, була введена оплата за державну й військову службу. </span>
<span>Правління Перікла було відзначено розквітом культури і мистецтва, широкомасштабним будівництвом (Парфенон, Пропілеї, Одеон та ін), яке дало роботу багатьом громадянам, створенням спеціального фонду для роздачі незаможним громадянам грошей на відвідання театру (так званий теорікон), здійснювався висновок бідноти в окремі поселення (Клерухії). Проте всі ці заходи стосувалися лише повноправних громадян. </span>
<span>У зовнішній політиці Перикл дотримувався принципів зміцнення морського флоту (як наслідок - встановлення гегемонії Афінського морського союзу в Греції та Середземномор'я) і позицій на чорноморському узбережжі, посилення влади Афін над союзниками (придушення повстань на Евбее 445 р. до н.е. і Самосі - 440 р. до н.е.). Як стратега Перикл особисто керував низкою військових кампаній та експедицій, придушуючи спроби окремих міст вийти з Делоського союзу. </span>
<span>За рік до смерті (у 430 р. до н.е.) Перікла не обрали стратегом, звинувативши у фінансових зловживаннях, і наклали великий грошовий штраф. Незважаючи на це, в 429 р. до н.е. вплив Перікла відновилося, і він знову став стратегом Афінської держави. Настільки висока популярність Перікла пояснюється тим, що проведена ним політика відповідала інтересам більшості афінських громадян. Однак незабаром після повернення до державної діяльності Перикл помер, імовірно від чуми, лютує в Греції в той час. </span>
<span>Греція при Периклі досягла небувалих висот інтелектуального розвитку, час правління цього великого полководця і оратора отримало назву «Перикла Вік». Афіни стали найбільшим політичним, економічним і культурним центром елліністичного світу. </span>
<span>Підводячи підсумок, можна сказати, що Перікл зіграв велику роль у розвитку всієї грецької, а відповідно і світової культури. Його ім'я гідно стояти в одному ряду з іменами таких діячів, як Сократ, Аристотель, Демосфен, і не повинно бути забуте, як і не повинна бути забута його роль в становленні демократії, розвиток мистецтва і наук.</span>
В середине 18 века вдоль побережья Атлантического океана вплоть до Аллеганских гор роспологалось 13 английских колоний, основоные восновном торговцыми. Колонии были
зависимы. Они не обладали правом свободной торговли. так же в америки яро процветало рабство в особености основной силой рабаства были чернокожие рабы. лишь в северных штатах преобладал труд свободных производителей, фермеров, ремеслинеков , робочих.Основным занятием колонистов было земледелие Колонии добились определеного успеха в промышлености и ремеле. Промышленость развивалась в основном на севере в капиталистических мануфактур Богатые природные месторождения способствовали развитию металургии Колонии являлись собственастью королевской короны и управлялись неназначеным королем губернатором.
Ми́дия (др.-греч. Μηδία, староперсидское Māda, ассирийское и вавилонское Mādāya[1]) — древнее восточное государство, а также древняя этногеографическая область на западе Ирана, от р. Аракс и гор Эльбурс на севере до границ Персиды (Фарса) на юге и от гор Загроса на западе до пустыни Деште-Кевир на востоке, населенные ираноязычными[2] племенами. Мидийское царство существовало в 670 до н. э. — 550 до н. э. и в годы своего расцвета было гораздо шире границ этнической Мидии.
Историческое государство Мидийское государство Median Empire.svg Мидийское царство примерно в 600 году до н. э. ← Flag of None.svgStandard of Cyrus the Great (Achaemenid Empire).svg → 670 до н. э. — 550 до н. э. Столица Экбатана Язык(и) мидийский язык Население ираноязычные и семитские народы Форма правления феодализм Преемственность ← Ассирия Империя Ахеменидов → У этого термина существуют и другие значения, см. Мидия (значения). Другое название племён Мидии — арии (Геродот. VII, 62); есть предположение, что это их самоназвание. В священном писании мидян пишется о «Стране ариев» (авест. Airyanam Dahyunam).