Б’є, в’ється, в’ялий, п’ють, м’ятний, солов’ї, кав’ярня, полум’яний, пам’ять, Прип’ять, торф’яний.
Мова іменник, відіграє дієслово, величезну прикметник, роль іменник, у прийменник, житті іменник, людей іменник, по перше числівник, нею займенник, ми займенник, спілкуємося дієслово, один числівник, з прийменник, одним числівник, ні прийменник, жести іменник, міміка іменник, звуки іменник, не прийменник, можуть дієслово, замінити дієслово, повноти іменник, відображення іменник, світу іменник, мовою іменник, по друге числівник, вона займенник, дозволяє дієслово, заспівати дієслово, гарну прикметник, пісню іменник, по третє числівник, завдяки незнаю, їй займенник, ми займенник, можемо дієслово, читати дієслово, книги іменник, по четверте числівник, дізнаватися дієслово, про те прийменник, що незнаю, накопичило дієслово, людство іменник, по п’яте числівник, мова іменник, вчить дієслово, нас займенник, образно прикметник, мислити дієслово, один числівник, предмет іменник, можна незнаю, виразити дієслово,різними незнаю, синонімами іменник, без прийменник, знання іменник, мови іменник, не прийменник, модна хз, бути дієслово, гарними прикметник , співрозмовниками хз , багато прислівник, читати дієслово, та частка, знати дієслово
Фразеологізми,навіщо вони нам
наприклад-тобі задали у школі фразеологізм а ти вже його знаєш і можеш правильно вчительці розповісти можеж друзям допомогти можеш своїм дітям розповісти
Малюванням, перемирям, щастям, колоссям, зіллям, роздоріжжям, узліссям, листям, обличчам, подвірям, взуттям, дозвіллям, пірям, бадиллям, вугіллям, полумям, цвітінням, враженням, прислівям, життям, узгірям.
Біля роздоріжжя ми були враженні цвітінням колосся
<span>Повернулось у старого серце, як почув, що козацька кров ллється понад Дніпром через Виговського і через навіженого Юруся Хмельниченка, що одержав після його гетьманованнє; а як досталась од Юруся булава Тетері, то він аж за голову вхопився. </span>І хто тільки бачив, як вони з поля повернули в гай, усяке зараз домислялось, куди вони простують. А Черевань був тяжко грошовитий да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню рійну з ляхами. Річ тут про Богдана Хмельницького, як він років з десяток шарпав з козаками шляхетних ляхів і недоляшків. Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалось. Бувало тоді, у ту старовину, таке, що і вдень і вночі сподівайсь лихого гостя — татарина або ляха. Так над ворітьми у башті було й віконце, щоб роздивитись перше, чи впускати гостя до господи, чи ні. А якби років п'ятнадцять або двадцять назад, так усяке сиділо по Вкраїні тихо та смирно, наче бджола в зимовнику. Василь Невольник з великої радості не знав, що й робити: кинувся до Шрама і поціловав його в коліно. Жаловались миряне і попи благочестивії тілько далеким своїм землякам — козакам запорозьким, которі, живучи в диких степах, за порогами, старшину свою самі з себе вибирали і гетьману коронному узяти себе за шию не давали. Як уже не вмудрялись, щоб погасити теє полом'я! У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище.