Ненадісланий лист, допит сік, що не прекращаюшійся дощ, солодко пахне, невитертая посуд, висушена голова, замкнута дівчинка, неубедітельгое пояснення, висушені ягоди, фарбований підлогу, сплетений крісло, смажена риба, поранений офіцер, поранений солдат, в'яне квітка, що посварилися сусіди, недовго думав, що знає хімію, лікуючий дітей, що тане сніг, змішаний з запохом, щебетати пташки, вимитий посуд, що охороняється ділянку, засіяне поле, нечутні звуки, відкриті двері, розбите вікно, постаріла мати, що пливе лебідь, пропущені енний урок.
Сміле слово -то наші гармати.
<span>26. У такому
реченні з прямою мовою правильно поставлені розділові знаки:<span>
</span><span>
</span>а) «Іди вже спати, Платоне, - сказав батько,
повертаючи до двору, - бо нам удосвіта на поле»<span> (П. Панч).
</span></span><span>21.
У такому реченні
допущено пунктуаційну помилку при прямій мові:<span>
</span>
а) «Хай
чабан, - усі гукнули. – За отамана буде».
(П. Тичина)</span><span>
(правильний
варіант:</span>
<span><span> «</span>Хай
чабан! –
усі гукнули, –
за отамана буде».</span>
<span><span>
22. У </span>такому
реченні допущено пунктуаційну помилку при прямій мові:<span>
</span><span>
</span>г) Маковейчик дзвінко оголосив: (-) «Піхота
піднялась!»
(О. Гончар)</span><span>
(зайве тире)</span>
Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.
<span>Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби… кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками – мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним. Пишається проти сонця ліс, пломеніють осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.</span>
