Упродовж віків українці витворили ідеал дівочої, жіночої вроди у безсмертних піснях, казках, легендах, переказах, бувальщинах. Влучне, мудре слово народних прислів´їв і приказок, відшліфоване часом, вражає нас точністю, образністю мовлення [4. - С.84-89].
Наші предки завжди звертали увагу на зовнішню красу дівчини, жінки: на її очі, брови, лице, стан, волосся, косу; поставу, ходу - і надзвичайно точно виражали це у прислів´ях, приказках, іноді - з гумором, іронією: Де врода, там і сила”, Де стан, там і врода”,’’Гарній дівц гарно і в ганчірц”,”Не скакала б дівка дрібно, якби того не потрібно”, „Краса лиця - це половина приданого”, „Один дівочий волос потягне бльше, як пара волів”, „Врода - дівоча шкода”, „У неї´ зачіска: шукай мене в кукурузі” [13. - С.34-36; 9. - С.59].
Образні народні порівняння при змалюванні дівчини, її зовнішньої вроди стосуються того, що має статус довершеності, цінності, краси, енергії, живучості і є предметом любування, захоплення: Дівка, як верба: її не поливай, а вона росте”, Дівка, як вогонь” (як горлиця, як тополя, як ягідка, як квітка, як веснянка, як зіронька, як золото, як калина, як ластівка, як лебідка, як маківка, як молода гнучка берізка, як пава, як рожа, як сонечко, як у лузі калина, як яблуко наливчате у спасівку’) [10. - С.60-62].
Як бачимо, у фольклорі образ дівчини відтворено типізовано, узагальнено. Проте цей спосіб типізації специфічний: стереотипія зображення, певна символічна форма набуває індивідуальної конкретизації при сприйманні: кожен, як писав Рене Генон, уявляє та розуміє (усвідомлює) образ відповідно до міри його інтелектуально- емоційних можливостей [2. - С.36]. Ідеал дівочої, жіночої вроди, отже, універсальний, реалістичний, а з нього відповідно на основі спостережливості, уявлень про красу, випливає свій, власний. Що подобається одному, інший на те не звертає уваги: „Кому, як болото, а йому, як золото”, „Кому, як мара, йому, як зоря” [13. - C.61],
Портретна характеристика дівчини засобами фольклору досить загальна: карі очі, чорні брови, біле личко, рум´янії щічки, золота коса, довга коса, стрункий стан, легка хода тощо. Проте в пареміях особливі акценти зроблено на відображення не так зовнішньої, як внутрішньої краси; перевагу надано фізичному здоров´ю („Не так врода, як природа’), позитивним рисам характеру, інтелектуальним, морально- етичним якостям дівчини, жінки: „ З краси не пити води”, ’’Краси на тарілці не краяти: аби з неї´господиня була”,”Красою ситий не будеш”,”На красуню дивитись любо, а з розумною жити добре”,’’Не краса красить, а розум”„,Краса до в´нця, а розум до кінця”, „Не краса красить, а характер”, „ Не шукай красоти, а шукай доброти”, „Не в тім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить”„,Не біда, що чорна, аби проворна» [13. - С.35-37].
Мышление у всех разное, кто то когда видит море испытает радость и прилив сил, а кто то грусть и расслабленность, но чаще всего люди расслабляться и наслаждаются видом и шумом моря)
Для написания сочинения используй тезис: " По моему мнению, совету доктора Пирогова ".. главное - не падайте духом.. " нужно следовать всегда. Что бы ни случилось и что бы ни произошло, нужно, я думаю, уметь себя поддержать. Ведь от того, как ты настроен, очень многое зависит. " И разворачивай сочинение дальше, приводя примеры)
У нашій родині із задоволенням слухають як сучасну музику, так і українську народну пісню. Неможливо уявити собі наше життя без пісень. Мені дуже подобаються українські пісні, тому що, вони народжені неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою.
Дуже важко обрати якусь окрему пісню, що найбільш улюблена в нашій сім’ї. Інколи переважають пісні сповненні життєвої правди, смутку, жалю і переживання. І жартівливі пісні люблять співати. Проте я вважаю пісню «Ніч яка місячна, зоряна, ясная ...» особливою. Тому що, коли збираються родичі, то дідусь завжди починає співати з свої улюбленої пісні.
Ця пісня дуже романтична, спокійна й тривожна, вона змалку зачарувала мене своєю красою й мелодійністю. Як тільки я почую цю пісню, то в моїй уяві постають ті місячні зоряні ночі, які я завжди бачу влітку в селі. І я думаю — яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав таку пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів. Мені здається, що ця пісня буде із мною все життя і на душі відразу стає спокійно.
Ця пісня, як і багато інших, увібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. Наша українська пісня вміє чарувати своєю красою. У ній і ясний місяць у небі, ясні зорі, чисті води, широкий степ. Я вважаю, що українські пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чаруватимуть людей і житимуть вічно.
Основная мысль сочинения: дружба и преданность самое важное в жизни человека. Доверяйте другим людям, не предавайте их, и к вам потянуться преданные друзья!