Причина полягає у значенні слова:
- якщо мова йде про місто Рим, то пишемо закінчення -а;
- якщо мова йде про державу Рим (Римську імперію), то пишемо закінчення -у.
<span>"Мова запахів</span><span><span><span>"- найдавніша,
мабуть, з усіх мов, адже нею й досі користуються тварини, які раніше
за інших з'явилися на Землі. Пахучими речовинами помічають свої дороги
мурахи. Бджоли-розвідниці, знайшовши їжу, просочують своїм запахом
повітря й навколишні предмети, щоб робочі бджоли могли швидко й
безпомилково знайти дорогу до годівниці.</span>У джмеля головне
призначення пахучих залоз - подати звістку про себе джмелихам. Величезне
значення має запах для зустрічі самців і самок багатьох метеликів,
комах, павуків.У ссавців пахучі залози бувають на різних частинах тіла.
Антилопи позначають сучки дерев і кущів, розміщених на межі їхньої
ділянки, виділенням передочної залози. Ведмеді залишають слід на деревах
і камінні кігтями і спиною, у кішок і собак для цієї мети слугує
сеча.Мова запахів дуже важлива для багатьох тварин-мисливців. Собака та
його родичі знаходять здобич головно завдяки органам чуття. Відстань, на
яку собака може чути запах дичини, передусім залежить від напряму і
сили вітру та вологості ґрунту.З диких тварин хорошим чуттям володіють вовк, шакал, лисиця.</span></span>
Жили собі два пивника в селі.Одного разу вони посорилися тому що не смогли поділити пщено.Вони не грали,не розмовляли,не виходили на двір в однеж саме время.Але однажди песик сказав їм'Як що кожен буде сам по собі то ви неколи не сможите довіряти один одному'.І півники помирилися.Вони знову грали,розмовляли і більш не коли не сворилися.
Мабуть, найбільше в усій світовій літературі написано про книгу: про її значення в житті людини, про те, як її пишуть, хто пише, навіщо, і про її читачів. А скільки народ присвятив книзі теплих і вдячних слів! І чи може хтось сьогодні уявити, що книг на світі може не бути? Та, мабуть, і може якась нікчема, що знає телевізор, а то й Інтернет. То, може, й не зовсім нікчема?
Але я стверджую, що прислів'я, про яке пишу я, мільйон разів є правильним і справедливим. І хоч я ще небагато прожив і людей знаю не так уже багато — та ніколи не бачив і не чув про когось розумного, мудрого, обдарованого, хто б мало читав. Тільки той може вважитися освіченим і розумним, хто з ранніх років припав до такого джерела, як книга. Є навіть люди, які не закінчували інститутів, а який у них багатющий запас знань! З ними завжди цікаво й корисно спілкуватися, вони можуть допомогти будь-кому пізнати нове. І навпаки, не знаю я, не знають мої батьки, навіть вчителька моя не знає жодної розумної людини, яка мало читає. Відомо, що є природна обдарованість, народжуються талановиті люди, але нікому не пощастить досягти чогось у житті, якщо не підкрипити природою подароване мудрістю книжною. Народ не помиляється. Це він автор мого улюбленого прислів'я.