Дорогий Павлусь!
Мені дуже сподобався твій вчинок. Він був дуже героїчним. Адже не кожен зможе у такий юний вік відправитися на пошуки сестри! Залишайся таким завжди!
(своє ім'я) (клас)
<span> Сьогодні книга стала доступною для будь-якої людини, яка хоче з нею познайомитися. Багатьом дітям подобаються книги, що розповідають про незвичайні подорожі і фантастичні пригоди. Читаючи такі твори, ми уявляємо себе то піратом, які шукають скарби, то капітаном, який відкриває нові землі, то винахідником міжпланетних кораблів. Завдяки книзі можна відчути настрій і відчуття того героя, про якого читаєш. </span>
<span> Дуже важко вибрати гарну книгу. Не завжди яскрава обкладинка і красивий шрифт говорять про її змістовності. Важливо звернути увагу на ім'я автора і зміст книги, постаратися вдуматися в зміст перших пропозицій.</span>
<em>Твір на тему: «Праця людини»</em>
Як Енгельс говорив: «Праця зробила з мавпи людину». Що являє собою людина без праці, без якогось ремесла? Що має у своєму житті?
Праця штовхає людину до саморозвитку та самовдосконалення. В скрутну хвилину праця стає нашим союзником та допомагає побороти миті пригнічення. Коли нас притискають за горло біль та смуток, праця стає нашим порятунком, нашою домівкою, де ми можемо сховатися та побути наодинці зі своїми проблемами.
Праця – це те, що нас годує, це наша впевненість у завтрашньому дні, це наш пліт, що
тримає на воді та не дає піти вниз, під воду, у безлад та неспокій. Людина працює задля забезпечення собі та своїм нащадкам гарного життя. Адже, озерніться довкола, все, що ми бачимо кожного дня: будинки, фабрики, автомобілі й так далі; все, що нас оточує – справа рук людини, невтомна праця, безсонні ночі.
Завжди шанувалася людина, яка любить працю та підбадьорює інших стати до ремесла. Не обов’язково мати високу посаду, щоб межи людьми мати добру славу, хоча й у наш час таких людей скоріш ненавидять, ніж навпаки, а обов’язково треба працювати на повну силу, аби мати на наступний
день чогось на обід. Нехай у наш час не дуже сильно і звертають увагу на те, хто ти: хлібороб чи вугільник, комбайнер чи простий пастух, але той, хто вкладає у свою справу життя, той ніколи не втратить людського доброго слова та пошани.
Ледачі та нероби завжди скаржаться на життя, на те, що працювати за копійки не варто, але самі й не стараються знайти собі іншу, роботу, за яку платили б більше. Мало того, ще й інших підмовляють, створюючи серед чесних та працьовитих людей хаос.
1)Лумпумчик з Сатурну.
2)Перший тайм.
3)Допомога Лумпумчика.
4)Не треба більш ховатись.
Михайлик – головний герой повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. Допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. Був щедрим, добросердечним, співчутливим, пожалів жебрачку з дитиною. Любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.•
«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».
• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».
• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»
• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
<span>• Мар’яна —> Михайлику: «І вчися…та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»</span>