Нема нічого дорожчого, ніж рідна земля. Тільки тут є щастя. Більше ніде ти не побачиш лагідну усмішку матусі, ніде не почуєш татове міцне слово, ніде не почуєш сміхом своїх друзів. Тільки тут на своїй рідній землі, на своїй Батьківщині...
Із великою любов'ю змальовує І. Франко образ дівчини Мирослави у повісті «Захар Беркут». Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів».
<span>Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. </span>
<span>Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі. </span>
Цей дивовижний край не всім дано побачить. А та людина яка не знає горя та прагне допамогти іншим достойна такої честі. Та деяких безжально карають за вчинки які були створені під яас життя. За вбивство, за лайливе слово та погані вчинки, та душа буде нести кару. Деяким долею написано потрапити до певла, до світу болю та стражданнь. Та такої долі можна уникнути навіть не підоврюючи. Не уожен може зрозуміти це. Ось чому не всім дано узріти Край Проміння!
Щнспагіабшрмвашрвалрмлбцамблрцамсдлрцамалрцапдшнрацдлснпдцашнмбшнуа
Я читатель..........................
