Мій робочий день
Мій робочий день починається з підйому о сьомій ранку.Потім я йду в вану кімнату і приводжу себе до ладу-це займає п*ятнадцять хвилин.Коли я виходжу з ваної кімнати я йду на кухню и готую корисний снінанок . Потім я йду вдягатися в школу. Тому що я навчаюсь з понеділка по п*ятницю. І о восьмий годині ранку я вирушаю отримувати знання.Майже завжди в меня шість, сім уроків. Тому додому я повертаюсь о третій годині. І йду обідати. О четвертій годині я роблю уроки , які нам задали вчителі. О шостій годині я закінчую робити уроки і трішки дивлюсь телевізор.І о двадцять другій годині я люгаю спати.
Ось так проходить мій робочий день.
Усе-іменник іде-прикметник все -іменник минає-прикметник над берегами -додаток вічної - означення ріки-додаток
Фразеологізм. не- частка, в- прийменник, своїй- займенник в ролі прикметника, тарілці- іменник
<span>Історія ця сталася особисто зі мною, і за її достовірність ручаюся. Їхав я одного разу в автобусі і став мимовільним слухачем розмови за моєю спиною. Судячи з усього, зустрілися колишні колеги (молоді люди 30 років), коли разом працювали в одному з численних НДІ. Між ними відбулася така розмова: - Ну як ти, все ще там? - Так, все в тому ж відділі. - А хто ще залишився? - Електронник Сергій, прочнист Павло Васильович. Пам'ятаєш їх? - Ну так, так, звичайно. Ну, а в тебе що нового? - А пам'ятаєш Оленку, таку худеньку, з палітурної? - А таку кривоногую і худу як смерть... Пам'ятаю, пам'ятаю. - Так, так я на ній одружився... Незручне, напружене мовчання друзів і важко стримуваний сміх мимовільних слухачів діалогу.</span>
