Однієї теплої весни скраю міського парку крізь землю проросло нове деревце.
Воно якось не привернуло великої уваги в упорядників парку чи ті просто вирішили дозволити маленькому пагінчику рости далі.
Згодом на тоненькій гілочці з'явилось кілька листочків. Це росла горобина.
Деревце так швидко хотіло вирости. Але, як тільки пішов перший весняний дощик, маленька горобина захотіла кудись сховатися.
Хмарина побачила, що крихітне дерево боїться, тому просто омила пагінець кількома краплинами, добре зросила землю навколо, щоб горобина могла напитися вдосталь води, і поспішила полити парк.
А маленьке деревце з кожним днем набиралось все більше сил.
Яскраве сонечко лагідно його зігрівало, земля досхочу напувала.
Горобина міцніла все більше.
От тільки теплі літні дні згодом змінились дощовими осінніми, сонечко все частіше ховалось за хмарами, а великі сусіди почали скидати своє листя.
Крихітна горобина зовсім не хотіла розлучатися зі своїми листочками. Але і ті згодом стали жовтими, а один навіть почервонів. Горобина милувалась ними, поки пустотливий вітер не зірвав перший жовтий листочок.
Деревцю стало так сумно, що аж гілочки затрусились.
Вітерцю стало ніяково, томі інші листочки він, коли зривав, залишав під горобиною.
Скоро на землю почали летіти не дощові краплини, а перші сніжинки.
Маленьке деревце уважно роздивлялось цікаві візерунки.
Горобина незчулась, як заснула, а біла зима лагідно вкрила молоді корінці цілою кучугурою снігу.
Наступної весни деревцю стало веселіше - збоку нього проріс ще один пагінець - там, де того року хтось кинув жолудя.
Маленькі деревця захоплено ділились враженнями від світу.
А скільки було радості, коли на маленькому дубочку виріс перший листочок.
Тільки цього літа на горобині, крім листя, з'явились ще й ягідки.
Вони потім пожовтіли, згодом стали червоними. Маленьке деревце ніяк не могло зрозуміти, навіщо це.
Але, коли настала осінь, ягідки перестали набирати вагу, а до деревця почали прилітати пташки і їли ягідки.
<span>Горобина перед тим, як заснути взимку, подумала, що її існування приносить користь - маленькі пташки не будуть голодні. І з усмішкою провалилась в сон.</span>
Цікава, захоплююча, дивовижна.
ми маємо цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що це найближча у світі людина і її любов найсвятіша. вона ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. з перших наших днів життя мама присвячує себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, нам, і так важко іноді спостерігати за тим, як виросши ми забуваємо про свою неньку, про ту, якій ми забов"язані всим. мама вчить нас усьому, дає поради, але іноді ми не прислухаємось до них, а потім жалкуємо. тому, цінуйте кожну краплинку маминої любові : вона свята; кожен промінчик її ніжності і доброти: вони найтепліші.
Лікарня- корінь лікар, н це суфікс, я це закінчення.
Вечірній- корінь вечір, н це суфікс, ій це закінчення.
Я на собі вже провіряла мені поставили 11
