Восени ми з дідусем любимо ходити збирати в лісі гриби. Приємно йти
осіннім лісом, де під ногами багато опалого листя, в якого ховаються
гриби.
Гриби треба уміти збирати, а також знать, які гриби їстівні, а які
немає. Я знаю багато їстівних грибів : опеньки, лисички, маслюки,
боровики і інші.
<span>Найбільша радість для грибника, коли він в лісі знайде узлісся, на
якому ростуть боровики. Одного разу пощастило і мені. Випадково недалеко
від великого дуба я помітив товстенького боровичка, який хоча і був
маленьким, але упевнено і твердо ріс серед опалого листя на галявині. Я
став уважно оглядати узлісся, і знову побачив боровика. Великий гриб
ніби староста стояв посеред узлісся і оглядав інші гриби. Через декілька
хвилин мій кошик був наповнений, і я радісно пішов до дідуся.</span>
У нашому класі хлопчик недоук.
У магазині був недобір яблук.
Я завжди любила вести перед, а ось моя однокласниця - пасти задніх.
То він каже зарубати це меня на носі, то - викинути з голови.
Радіс(корінь)н(суфікс) о(закінчення)
радісн(основа)
Край села, біля стежки стоїть самотня закинута криниця. Всякий подорожній не може пройти повз неї. Всіх вона напоїть досхочу.
Вода в ній чиста та прозора. На смак як мед.
Існує давня легенда про неї.
Колись давно забрали в матері єдиного сина в соладати. Довго мати тужила за сином, а потім пішла його виглядати. Довго вона стояла нерухомо і чекала на нього. Так вона і застигла нерухома на місці і перетворилася на стару криницю.
З тих пір і вона завжди вислухає всі туги подорожнього, втомить спрагу.