А) :
Острів, стріха, хата, грім, поведінка, людина.
б) :
Здивованість, подзвонити, проводжати, родзинка, оголосять, воджу, тюль.
в) :
Олія, щедрий, ягня, якір, щока.
Справжня краса людської душі дуже зворушлива. Вона вражає своєю чистотою, невинністю, ніжністю почуттів, гармонією. Така людина обов'язково вихована і освідчена, її вчинки надихають.
Так само і серед речей. Візьмемо штучну перлину. Вона приваблива і гарна, але її краса швидко минає, перламутровий шар занадто тонкий. ним вкрита нічого неварта пластикова кулька. Зовсім інша морська. ЇЇ маленька піщана душа загорнута багатошаровою неперевершеною красою. От і робіть свій вибір знаючи, що чого варте.
Бiжить <span>ллється</span> (рiка плине)
Моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. Я розкажу про дятла. Одного разу я поїхав до родичів у село. Там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.І ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “Тук-тук!” . А потім пролунало чітке рипіння дверей: “Тр-р-р!”. Немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. Але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! Я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.Аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. Я здогадався, що це дятел. У тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. Чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.