Ми звикли не цінувати нікого, аде трапляються випадки коли ми їх втрачаємо, і потім винемо себе. Це трапляеться завжди ми не звикли на когось браті увагу, допомогати , але наприклад: людина потрапила в аварії або лежить в лікарні, і згадує нас але в нас своє ставлення до когось. Тобто цінуйте своїх близьких і допомогайте їм у скрутній ситуації. І не забувайте що ві всім потрібні, і вони вам!
У - простий, непохід.
Поміж - складний, похід.
До - прост., непохід.
На - прост., непохід.
Серед - простий, непохід.
В - прост., непохід.
Через - прост., непохід.
З - прост., непохід.
За - прост., непохід.
Навколо - складний, похід.
Від - прост., непохід.
Нитка Ариадны-<span>средство выйти из затруднения, руководящее начало, путеводная нить.</span>Авгиевы стайни-1. Очень загрязненное место, запущенное помещение.
Танталовые муки-страшные,болезненные мучения человека
. гордеев узел-Сложная проблема, запутанное сплетение обстоятельств.
Мова належить до так званих вторинних систем. Вона iснує не сама по собi, а в людському суспiльствi, похiдним вiд якого вона є. Водночас мова – один iз факторiв самоорганiзацiї суспiльства i невiд'ємна ознака таких спiльнот, як рiд, плем'я, народнiсть, нацiя.2. Мова iснує у свiдомостi членiв суспiльства, реалiзується в процесах мовлення i "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить вiд кожного з мовцiв.3. З матерiального погляду в мовi, що реалiзується в мовленнi, немає нiчого, крiм звукiв, якi комбiнуються у слова, речення тощо. За цими комбiнацiями скривається величезний свiт значень – фонетичних, лексичних, граматичних, стилiстичних. Саме в них вiдображенi знання народу– носiя мови – про свiт, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу – це його дух, i дух народу – це його мова" (В. фон Гумбольдт). У нiй акумулюється духовна енергiя народу. Вона є головною ознакою i символом нацiї.4. Через мову ми пiзнаємо свiт. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає свiт безпосередньо, "таким, як вiн є". Насправдi наше сприйняття свiту вiдбувається крiзь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).Пiдкреслимо, що в кожного народу "мовна картина свiту" – своя, неповторна. Найпростiший приклад: ми в природi чуємо тiльки тi звуки, якi є в нашiй мовi (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рi-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В iнших народiв цi звуконаслiдування звучать зовсiм iнакше.Весь свiт ми "розчленовуємо" i "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якiй зафiксовано досвiд усiх попереднiх поколiнь рiзних епох. Тому зникнення будь-якої мови – це незамiнима втрата, яка збiднює людство в цiлому.<span>Мова – засiб самопiзнання народу, форма iснування надбудови в усiх її виявах. "Мова – дім духу" (М. Гайдеггер).</span>
Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.
Грім гучний, а дощик малий.
Далеко та легко, а близько та слизько.
З собакою дружи, а палицу в руках держи.
Їж з голоду, а люби роботу змолоду.
Кожух лежить, а дурень дрижить.
