Підвівся Іскра, полковий обозний,
<span>син Остряниці Якова, Іван. </span>
<span>(Загине теж, в бою заживши слави, </span>
<span>в недовгім часі після Пушкаря, </span>
<span>вертаючи до попелу Полтави </span>
<span>з посольства до московського царя) . </span>
<span>Увесь блідий, аж під очима чорно. </span>
<span>– Я прошу, люди, вислухать мене. </span>
<span>Багато слів страшних тут наговорено. </span>
<span>Ніхто не говорив про головне. </span>
<span>Я, може, божевільним тут здаюся. </span>
<span>Ми з вами люди різного коша. </span>
<span>Ця дівчина не просто так, Маруся. </span>
<span>Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. </span>
<span>Коли в похід виходила батава, – </span>
<span>її піснями плакала Полтава. </span>
<span>Що нам було потрібно на війні? </span>
<span>Шаблі, знамена і її пісні. </span>
<span>Звитяги наші, муки і руїни </span>
<span>безсмертні будуть у її словах. </span>
<span>Вона ж була як голос України, </span>
<span>що клекотів у наших корогвах! </span>
<span>А ви тепер шукаєте їй кару. </span>
<span>Вона ж стоїть німа од самоти. </span>
<span>Людей такого рідкісного дару </span>
<span>хоч трохи, люди, треба берегти! </span>
<span>Важкий закон. І я його не зрушу. </span>
<span>До цього болю що іще додам? </span>
<span>Вона піснями виспівала душу. </span>
<span>Вона пісні ці залишає нам. </span>
<span>Ще тільки вирок – і скінчиться справа. </span>
<span>І славний рід скінчиться – Чураї. </span>
<span>А як тоді співатиме Полтава? </span>
<span>Чи сльози не душитимуть її? </span>
<span>**************************************************************** </span>
<span>Поднялся Искра, полковой обозный, </span>
<span>сын Остряницы Якова, Иван. </span>
<span>(Погибнет тоже, в бою снискав славы, </span>
<span>в непродолжительном времени после Пушкаря, </span>
<span>возвращаясь к пеплу Полтавы </span>
<span>из посольства к московскому царю) . </span>
<span>Весь бледный, под глазами черно. </span>
<span>- Я прошу, люди, выслушать меня. </span>
<span>Много слов страшных здесь наговорено. </span>
<span>Никто не говорил о главном. </span>
<span>Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь. </span>
<span>Мы с вами люди разного коша. </span>
<span>Эта девушка не просто так, Маруся. </span>
<span>Это - голос наш. Это - песня. Это - душа. </span>
<span>Когда в поход выходила батава, - </span>
<span>ее песнями плакала Полтава. </span>
<span>Что нам нужно на войне? </span>
<span>Сабли, знамена и ее песни. </span>
<span>Победы наши, мучения и руины </span>
<span>бессмертные будут в ее словах. </span>
<span>Она была как голос Украины, </span>
<span>что клокотал у наших знаменах! </span>
<span>А вы теперь ищете ей наказание. </span>
<span>Она стоит немая от одиночества. </span>
<span>Людей такого редкого дара </span>
<span>хоть немного, люди, надо беречь! </span>
<span>Тяжелый закон. И я его не сдвину. </span>
<span>К этой боли что еще добавлю? </span>
<span>Она песнями распевала душу. </span>
<span>Она песни эти оставляет нам. </span>
<span>Еще только приговор - и кончится дело. </span>
<span>И славный род закончится - Чураи. </span>
<span>А как тогда петь Полтава? </span>
<span>Или слезы не душат ее?</span>
<span>син Остряниці Якова, Іван. </span>
<span>(Загине теж, в бою заживши слави, </span>
<span>в недовгім часі після Пушкаря, </span>
<span>вертаючи до попелу Полтави </span>
<span>з посольства до московського царя) . </span>
<span>Увесь блідий, аж під очима чорно. </span>
<span>– Я прошу, люди, вислухать мене. </span>
<span>Багато слів страшних тут наговорено. </span>
<span>Ніхто не говорив про головне. </span>
<span>Я, може, божевільним тут здаюся. </span>
<span>Ми з вами люди різного коша. </span>
<span>Ця дівчина не просто так, Маруся. </span>
<span>Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. </span>
<span>Коли в похід виходила батава, – </span>
<span>її піснями плакала Полтава. </span>
<span>Що нам було потрібно на війні? </span>
<span>Шаблі, знамена і її пісні. </span>
<span>Звитяги наші, муки і руїни </span>
<span>безсмертні будуть у її словах. </span>
<span>Вона ж була як голос України, </span>
<span>що клекотів у наших корогвах! </span>
<span>А ви тепер шукаєте їй кару. </span>
<span>Вона ж стоїть німа од самоти. </span>
<span>Людей такого рідкісного дару </span>
<span>хоч трохи, люди, треба берегти! </span>
<span>Важкий закон. І я його не зрушу. </span>
<span>До цього болю що іще додам? </span>
<span>Вона піснями виспівала душу. </span>
<span>Вона пісні ці залишає нам. </span>
<span>Ще тільки вирок – і скінчиться справа. </span>
<span>І славний рід скінчиться – Чураї. </span>
<span>А як тоді співатиме Полтава? </span>
<span>Чи сльози не душитимуть її? </span>
<span>**************************************************************** </span>
<span>Поднялся Искра, полковой обозный, </span>
<span>сын Остряницы Якова, Иван. </span>
<span>(Погибнет тоже, в бою снискав славы, </span>
<span>в непродолжительном времени после Пушкаря, </span>
<span>возвращаясь к пеплу Полтавы </span>
<span>из посольства к московскому царю) . </span>
<span>Весь бледный, под глазами черно. </span>
<span>- Я прошу, люди, выслушать меня. </span>
<span>Много слов страшных здесь наговорено. </span>
<span>Никто не говорил о главном. </span>
<span>Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь. </span>
<span>Мы с вами люди разного коша. </span>
<span>Эта девушка не просто так, Маруся. </span>
<span>Это - голос наш. Это - песня. Это - душа. </span>
<span>Когда в поход выходила батава, - </span>
<span>ее песнями плакала Полтава. </span>
<span>Что нам нужно на войне? </span>
<span>Сабли, знамена и ее песни. </span>
<span>Победы наши, мучения и руины </span>
<span>бессмертные будут в ее словах. </span>
<span>Она была как голос Украины, </span>
<span>что клокотал у наших знаменах! </span>
<span>А вы теперь ищете ей наказание. </span>
<span>Она стоит немая от одиночества. </span>
<span>Людей такого редкого дара </span>
<span>хоть немного, люди, надо беречь! </span>
<span>Тяжелый закон. И я его не сдвину. </span>
<span>К этой боли что еще добавлю? </span>
<span>Она песнями распевала душу. </span>
<span>Она песни эти оставляет нам. </span>
<span>Еще только приговор - и кончится дело. </span>
<span>И славный род закончится - Чураи. </span>
<span>А как тогда петь Полтава? </span>
<span>Или слезы не душат ее?</span>
0
0