Лелеченя, лелечий. батько, батьківство, батьківська. гніздитися, гніздування, гніздечко. повернув,поворот, повернувся. щорічний, річний,
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
<span>Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. </span>
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.<span>Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
Бо світ иться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
<span>
<span>
</span></span>
Як дизнатися Y .залесном потрибно дизнатися Y за допомогою дії 5
<span>Рядок,
у якому жодне з дієслів не вживається в наказовому способі:
d) перехотіти, мусити, нездужати, лихоманить</span>
(1200)
Н. Тисяча двісті.
Р. Тисяча двохсот.
Д. Тисяча двохстам.
Зн. Тисяча двохсот.
Ор. Тисяча двохстами.
М. На ( У ) Тисяча двохстах.
(269)
Н. Двісті шістдесят дев'ять.
Р. Двісті шістдесят дев'яти.
Д. Двісті шістдесят дев'ятьом.
Зн. Двісті шістдесят дев'яти.
Ор. Двісті шістдесят дев'ятьма.
М. На ( У ) двісті шістдесят дев'яти.
