Ра И Ярило -боги солнца.
Зевс и Перун -властители молний.
Мать-Сыра Земля и Озирис -боги плодородия
Тема:размышление о призвание и роли в нашем мире поэта.
Идея: все проходит, а слова поэта остаются.
Жанр:стихотворение
Ритм стиха-если не ошибаюсь:амфибрахий
Рифма:перекрестная
Никола́й Васи́льевич Го́голь (фамилия при рождении Яно́вский, с 1821 года — Го́голь-Яно́вский; 20 марта [1 апреля] 1809 года, Сорочинцы, Миргородский уезд, Полтавская губерния — 21 февраля[4 марта] 1852 года, Москва) — русскийпрозаик, драматург, поэт, критик, публицист, признанный одним из классиков русской литературы[8][9]. Происходил из старинного дворянского рода Гоголь-Яновских.
а) Париж
1836 г.–1837 г.

Санкт-Петербург

Нежин
1820 г.–1828 г.
Рим
б) возрасте десяти лет Гоголя отвезли в Полтаву к одному из местных учителей, для приготовления к гимназии; затем он поступил в Гимназию высших наук в Нежине. Гоголь не был прилежным учеником, но обладал прекрасной памятью, за несколько дней готовился к экзаменам и переходил из класса в класс; он был очень слаб в языках и делал успехи только в рисовании и русской словесности.
В плохом обучении была, по-видимому, отчасти виновата и сама гимназия высших наук, в первые годы своего существования не слишком хорошо организованная.
Недостатки школы восполнялись самообразованием в кружке товарищей, где нашлись люди, разделявшие с Гоголем литературные интересы.
Товарищи выписывали в складчину журналы; затеяли свой рукописный журнал, где Гоголь много писал в стихах. В то время он писал стихотворения, трагедии, историческую поэму и повесть, а также сатиру «Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан». С литературными интересами развилась и любовь к театру, где Гоголь, уже тогда отличавшийся необычным комизмом, был самым активным участником.
в)Ольга Васильевна Гоголь
сестра
Елизавета Васильевна Гоголь
сестра
Анна Васильевна Гоголь
сестра
Иван Васильевич Гоголь
брат
Мария Васильевна Гоголь
сестра
Гоголь жил аскетом, всю жизнь оставаясь одиноким, никогда не был женат и детей не имел. И все же в его жизни были 2 женщины, пробудившие любовные чувства. Николай Васильевич Гогольродился в непростой семье. ... Мать, Мария Ивановна (до замужества – Косяровская), происходила из многодетной семьипотчмейстера.9 дек. 2016 г.
г)В декабре 1828 года попрощался Гоголь с родными украинскими местами и взял путь на север: в чужой и заманчивый, далёкий и желанный Петербург. Ещё до своего отъезда Гоголь писал: “Ещё с самых времён прошлых, с самых лет почти непонимания, я пламенел неугасимою ревностью сделать жизнь свою нужной для блага государства. Я перебрал в уме все состояния, все должности в государстве и остановился на одном. На юстиции. – Я видел, что здесь только я могу быть благодеянием, здесь только буду полезен для человечества.”
Итак. Гоголь приехал в Петербург. Первые же недели пребывания в столице принесли Гоголю горечь разочарования. Ему не удалось осуществить свою мечту. В отличии от Пискарёва, героя повести “Невский проспект”, крушение своих мечтаний Гоголь не воспринимает так трагически. Переменив множество других занятий, он всё таки находит своё призвание в жизни. Призвание Гоголя – это быть писателем. “… Мне хотелось, - писал Гоголь, - в сочинении моём выставить преимущественно те высшие свойства русской природы, которые ещё не всеми ценятся справедливо, и преимущественно те низкие, которые ещё недостаточно всеми осмеяны и поражены. Мне хотелось сюда собрать одни яркие психологические явления, поместить те наблюдения, которые я делал издавна сокровенно над человеком”. Вскоре была закончена поэма, которую Гоголь решил предать гласности. Вышла она в мае 1829 года под названием “Ганц Кюхельгартен”. Вскоре в печати появились критические отзывы. Они были резко отрицательны. Гоголь очень болезненно воспринял свою неудачу. Он уезжает из Петербурга, но скоро опять возвращается.
Гоголем овладела новая мечта: театр. Но экзамен он не сдал. Его реалистическая манера играть явно противоречила вкусам экзаменаторов. И здесь снова неудача. Гоголь едва не впал в отчаянье.
Через немного времени Гоголь получает новую должность в одном из департаментов министерства внутренних дел. Через 3 месяца он здесь не вытерпел и написал прошение об отставке. Он перешёл в другой департамент, где затем работал писцом. Гоголь продолжал приглядываться к жизни и быту своих сослуживцев-чиновников. Эти наблюдения легли затем в основу повестей “Нос”, “Шинель”. Прослужив ещё год, Гоголь навсегда уходит из департаментской службы.
Между тем его интерес к искусству не только не угас, но с каждым днём всё больше и больше одолевал его. Горечь с “Ганцом Кюхельгартеном” забылась, и Гоголь продолжал писать.
Вскоре выходят его новые сборники и произведения. 1831 – 1832 Гоголь пишет сборник “Вечера на хуторе близ Диканьки”, 1835 – сборник “Миргород”, в этом же году приступает к созданию “Мертвых душ” и “Ревизора”, в 1836 – напечатана повесть “Нос” и состоялась премьера комедии “Ревизор” в театрах Москвы и Петербурга.
У святкові дні греки влаштовували грандіозні спортивні змагання. Найзнаменитішими були в Олімпії, що знаходиться у мальовничій долині Пелопоннесу. Ігри проводилися раз на чотири роки на честь бога Зевса Олімпійського; звідси й походить їх назва.На Олімпійських іграх найсильніші грецькі атлети змагалися з бігу, стрибків, боротьби, кидання диска, метання списа, кулачного бою. Найнебезпечнішими змаганнями були перегони колісниць, запряжених четвериками коней. Треба було 12 разів об’їхати арену іподрому. Візники, стоячи на колісницях, правили кіньми. Колісниці шалено мчали і нерідко розбивалися. В одному із заїздів з 10 колісниць розбилося 8.Судді нагороджували переможців вінками з галузок маслинового дерева. Коли переможець повертався додому, усе населення міста виходило йому назустріч. На знак того, що він прославив свою батьківщину, йому зводили статую.Вважалося, що змагатися в іграх могли всі вільні елліни. Та до ігор треба було готуватися кілька років, а селяни й ремісники не могли приділяти спорту багато часу. Тому в іграх брали участь в основному заможні люди. Купити бігових коней могли тільки найбагатші греки. Переможцем на кінних змаганнях вважали власника коней, а не візника, який ризикував своїм життям і виявляв велику майстерність, правлячи кіньми. Жінкам з’являтися на Олімпійських іграх було суворозаборонено під страхом смертної кари. На час Олімпійських ігор припинялися війни в Греції. Десятки тисяч людей їхали до Олімпії на візках і верхи, йшли пішки, пливли на кораблях. Збиралися глядачі не тільки з самої Греції, а й з її колоній. Навколо Олімпії виростало ціле місто з наметів. Щоб побачити змагання, глядачі сідали на пагорбах, які оточували долину. Гучними криками вони підбадьорювали атлетів, котрі змагалися.<span>На Олімпійські ігри приїздили письменники й поети, щоб прочитати свої твори перед тисячами слухачів, які зібралися з усього еллінського світу. За переказом, Геродот тут уперше читав уголос свою “Історію”.</span>Греки лічили роки від перших Олімпійських ігор, які, за переказом, відбулися в 776 році до н.е. В “Іліаді” Гомера розповідається, як Ахілл започаткував ігри, присвячені пам’яті свого друга Патрокла, вбитого троянцем Гектором. Герої змагалися в їзді на колісницях, кулачному бої, звичайному бігу, метанні важкого диска, списа, стрільбі з лука. Поема Гомера — перше літературне джерело, що розповіло людству про спортивні змагання в’Стародавній Греції.<span>Літературні джерела розповідають про олімпійців, які бігали швидше від зайця. Наприклад, спартанець Ладас бігав, не залишаючи на піску слідів. Юний Полімнестор із Мілета легко наздоганяв кіз, яких випасав на горах, і навіть ловив зайців. З історії ми знаємо довжину відстані від містечка Марафон до Афін — це приблизно 42 кілометри. Першим цю дистанцію подолав відомий з переказів воїн полководця Мільтіада — Фідіппід. Він мав повідомити своїх земляків про блискучу перемогу війська над персами. Було це у 490 році до н. є. Коли Фідіппід прибіг на міську площу, він зміг вимовити лише два слова: “Ми перемогли!” і впав мертвий.</span>
