Моя улюблена вчителька показувала на мене та казала:"Який працьовитий учень!"
Що ж таке дружба? Це досить нелегке і водночас таке важливе запитання, яке час від часу ставить собі майже кожна людина. Існує дружба, приміром, між народами різних країн світу, однак буває і така, що поєднує назавжди людей. Де б ти не був, ти завжди відчуєш надійне плече друга, відчуєш його підтримку, допомогу. Найстрашніше в людському житті — втратити друга, якого ти знав і якому ти довіряв. І якщо твій друг раптом опиниться в біді, ти, не роздумуючи ні хвилини, прийдеш йому на допомогу.
Дружба — це одне із найпрекрасніших почуттів, дарованих людині. Дружба — це вияв людського життя. Лише людина вміє товаришувати, співчувати та розраджувати. Питання полягає тільки в тому, чи вдається їй це робити по-справжньому, щиро, від усієї душі. Якщо так, то цю людину можна назвати справді щасливою. Кажуть, справжня дружба не знає кордонів, обмежень у відстані, у віці. Уміння радіти з успіху інших, підтримувати, розраджувати, допомагати, розуміти — ось що таке дружба по-справжньому. І ще я хочу сказати, що товариш і друг — це не одне й те саме. Товаришів може бути багато, а справжніх друзів — навряд чи.
Особисто про себе я хочу сказати, що в мене є кілька хороших та надійних друзів, і я дуже щаслива з цього приводу. Коли мені іноді буває сумно чи просто самотньо, я можу зателефонувати до будь-кого з них, і ми довго-довго розмовляємо, жартуємо або й сперечаємося стосовно тих чи інших питань... На душі одразу ж стає легше. Це справжнє багатство — мати таких друзів, які розуміють тебе, розділяють твої думки, інтереси та уподобання. Так чудово проводити свій вільний час разом із друзями. Можна зустрітися, прогулятися вулицями рідного міста. А можна просто поспілкуватися, поговорити про різноманітні новинки зі сфери кіно або музики. Щоправда, не завжди ми маємо змогу часто бачитися, але мені радісно і приємно відчувати підтримку друзів на відстані.
<span>
</span> Пам’ятайте чудовий мультфільм «У країні невивчених уроків»? Там
головний герой, зумівши інтонаційно вірно визначити постановку однієї
єдиної коми, врятував собі життя. До речі, пояснюючи дітям на уроці
російської мови важливість постановки розділових знаків, можна підібрати
й інші, аналогічні цьому, приклади. Наприклад, запропонувати їм
поставити кому в реченні: «Відпочивати не можна вчити уроки». Головне –
це донести до учнів думку, що синтаксис і пунктуація завжди «йдуть рука
об руку». Не можна вважатися освіченою людиною, на розбираючись в
синтаксисі і пунктуації.
<span> Але якщо на питання, що таке синтаксис, ми знайшли відповіді, то
тепер настав час визначитися з тим, що слід розуміти під словом
«пунктуація». Пунктуація-це зібрання правил про постановку розділових
знаків на листі. Знаки, як відомо, дозволяють людям розділяти текст
точками на пропозиції, а також розділяти знаками пунктуації частини
пропозиції, однорідні члени пропозиції, виділяти звернення, вступні
слова і причетні або дієприслівникові обороти. А як важко зрозуміти
текст, в якому не розставлені знаки при прямій мові! </span>
Прокидаюсь я зрання, знову якась відстороненість, депресія. Це осінь так діє на мене? А може просто зпросоння мені не дуже хочеться заморочуватися і думати вро всіх і вся? Високі дерево розкинули своє безлисте гілля і ніби намагаються вдертися до моєї кімнати, а я просто сиплю навсібічь своєю вдячністю, адже лише це гілля і блакитне піднебесся ще поки тримають мене, не дають упасти в прірву. Узбережжя вже не манить, холодне, майже пустинне, не хочеться про це і думати. Переді мною ніби роздоріжжя, яке схоже на павутину, воно пригнічує, змушує мої груди нервово здійматися і опускатися, жадібно вбираючи свіже повітря, що так необхідне їм. Ці муки нескінченні, так здається мені, але ранні промені сонця ще змушують триматися на плаву. Це затишшя, гнітюче, я не можу незкінченно ділитися радістю, не можу сприймати навколишнє суспільство, яке давить, вганяє мене в крайності. Я навмання хапаю першу річ, якою виявився шарф і босоніж вибігаю на вулицю, відчуваючи, що мої пальці, як коріння, всмоктують всю силу, якою наповнена земля до краю, відчуваю холодну росу і проймаюся невимовною вдячністю, незнаючи до кого саме.
Овощи должны быть не только вкусные, но и полезные. Начнем с картошки: картошка приехала к нам из Америки и распространилась по всему миру. Особенно она полюбилась в Беларуси. Дальше идет помидор: он из Италии. В честь помидоров даже сделали праздник: Томаттино. На него люди выходят на Главную Площадь и бросаются помидорами. Все эти овощи создавались за рубежом, но стали нам как родные.
