Нещодавно я познайомилася із дуже хорошою дівчинкою.
на зріст вона невисока, десь один метр і п'ятдесят сім сантиметрів (точно не знаю). у неї блакитні очі, чомусь вони подобаються усім хлопцям, довга руса коса, в яку вплетена стрічка і нігті нафарбовані в червоний колір. вона була в рожевому платтячку, у білих гольфах і рожево-білих босоніжках.
Ответ:
Мистецтво... Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси почуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину — то це навіки. Отака вона сила — сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, когось чарівний спів виконавця.
Серед музичних творів мені найбільше подобається "Місячна соната" Бетховена. Бетховен був геніальним композитором, тонким ліриком, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його переповнена образами, зранена переживаннями та нещастями душа.
Глибоким ліризмом сповнена "Місячна соната" Бетховена. Ніжно звучить музика, але де-не-де чуються насторожені звуки. Вони ніби віщують негоду, що наближається. Я відчуваю звуки спочатку тихі, а далі все сильніші, гучніші. І ось вже буря. Уявляю, як над морем потьмарилося небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Як великі лавини злітають вгору, вдаряються об каміння і розлітаються тисячами краплинок. Сила звуків наростає, і перед моєю уявою постає розгніване море, справжня буря на морі... Громові розкати чуються в музиці. Вона зривається з клавіш і летить вдалину, наповнюючи мою кімнату стогоном. Та враз громовиця зникає, і знову звучить мелодія. Знову ллється місячне сяйво в душу і звучать затихаючі тривожні звуки.
Одного разу був і звичайний зимовий день. Я сидів у дома томущо був покарений. А от як це сталося. Був дуже незвичайний день. Я сидів на лавочці з друзями. Як тут мій друг помітив ковзанку і всі побігли кататися, а ковзанка була гарною, блискучою та дуже рівною.Навкруги стояли старі тополі, кущі калини та була така атмосфера що я аж локті закусав, але щодо робити нічого.Але тут я побачив маленького хлопчика який залишив свої ковзани. Я не хотів спочатку їх брати, але я взяв та моя мама побачила це й покарала ось так . Ну все мама прийшла.
Осінь - осені (і-е), село - сільський
(е-і), дорога - доріжка - у дорозі (г-ж-з), книга - книжечка
- у книзі (г-ж-з), муха - мушка - мусі (х-ш-с), кожух - кожушок - у кожусі (х-ш-с), плуг - плужок -
на плузі (г-ж-з).
Двести тридцать девять
двухсот тридцати девяти
двухста тридцати девяти
двести тридцать девять
двухстами тридцатью девятью (или тридцати девяти (не помню точно))
о двухста тридцати девяти
