<em>Слова у три стовбчика по 10 слiв:
</em>
корiнь | закiнчення:
товариш□
ворог□
стіл□
зор|я
неб|о
озер|о
дім□
дерев|о
мор|е
гор|а
префiкс | корiнь | закiнчення:
с|ход|и
по|літ□
з|год|а
за|ступ□
по|дих□
за|дух|а
на|сип□
на|вал|а
за|віс|а
по|клик□
префiкс | корiнь | cуфiкс | закiнчення:
під|вікон|н|я
за|стриб|а|ти
по|сміш|к|а
за|ступ|ник□
за|смаг|л|ий
під|гор|і|ти
під|руч|ник□
за|стіб|к|а
при|дорож|н|ій
за|кріп|и|ти
__
** □ –<em> нульове закінчення
</em>
<span>Коли я пишу цей твір, я уявляю себе вчителькою, бо вчителя завжди говорять про правила поведінки. На спарвді, вони дуже важливі, бо без поведінки не буде дисципліни. Не завжди виходить домагатися гарної примірної поведінки інших простими словами. В такому разі треба знайти до людини підхід, і поговорити з нею.
І, звісно, завжди слід пам`ятати, що по твоїй поведінці судять, який в тебе характер, і яка в тебе сім`я.</span>
Ответ:
Мистецтво... Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси почуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину — то це навіки. Отака вона сила — сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, когось чарівний спів виконавця.
Серед музичних творів мені найбільше подобається "Місячна соната" Бетховена. Бетховен був геніальним композитором, тонким ліриком, умів майстерно передавати звуками те, що відчувала його переповнена образами, зранена переживаннями та нещастями душа.
Глибоким ліризмом сповнена "Місячна соната" Бетховена. Ніжно звучить музика, але де-не-де чуються насторожені звуки. Вони ніби віщують негоду, що наближається. Я відчуваю звуки спочатку тихі, а далі все сильніші, гучніші. І ось вже буря. Уявляю, як над морем потьмарилося небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Як великі лавини злітають вгору, вдаряються об каміння і розлітаються тисячами краплинок. Сила звуків наростає, і перед моєю уявою постає розгніване море, справжня буря на морі... Громові розкати чуються в музиці. Вона зривається з клавіш і летить вдалину, наповнюючи мою кімнату стогоном. Та враз громовиця зникає, і знову звучить мелодія. Знову ллється місячне сяйво в душу і звучать затихаючі тривожні звуки.
- Мамо а скажіть будь-ласка чи любили в у дитинстві читати книги?
-Так синку (доню) любила.У мене залишилося безліч усіляких книг. Якщо ти бажаєш, можу дати і тобі, коли повернемося!
- Спасибі, вам мамо, ви найкраща в світі
- Ні сину(доню)тобі спасибі що ти цікавишся таким розумним і бажаєш добитися успіху у житті.
-Я вас люблю!
-Я тебе теж!
