Утретє пролунав дзвінок на урок,що здивувало учнів.
Мені подобаються уроки рідної мови. Вчителька терпляче пояснює нам кожне правило, щоб ми добре його засвоїли. Наводить безліч прикладів. Наполегливо готує кращих учнів для участі у конкурсах, олімпіадах. Там наші відмінники показують кращі результати.
Я хочу вміти писати без помилок, тому уважно слухаю вчительку, систематично виконую домашнє завдання. Я багато читаю, тому написання творів мені дається легко. Іноді у зошиті поряд з відмінною оцінкою стоїть червоне слово «Молодець». На уроках ми часто зачитуємо вголос кращі твори. Вчителька проводить цікаві вікторини.
Уроки рідної мови проходять цікаво та змістовно.
Протележне слово до щебечуть мовчать.
Несподівано прийшла до нашого міста зима. Ніхто не очікував такої зими. На будинках з`явились білі, м`якенькі шапки, дерева одяглись у білі сукні. Земля вкрилась срібною ковдрою, вітерець щіпає за щоки, так красиво, ніби в казку потрапили!Сніг, наче коштовна матерія, блищить і переливається під скупими променями зимового сонця.<span>Коли йде сніг, сніжинки яскряться на сонечці. Яка прекрасна пора року завітала до нашого міста!</span>
Весною жодна чайка не гніздилася на луках,а всі тулилися на островах,як би не було тісно.Люди раділи і сумували,бо було щось не так,і вони не помилились.Весна і осінь були посушливими:сонце палило пшеницю на полях у людей картоплю і все що росло.Дощів не було,а джерела, які були дуже глибоко, теж кудись зникли.На луках,де колись були чайки можна було ходити в черевиках.Лише на левадах у сажалках було не багато води, бо вони були внизовині і викопані глибоко.З під торфу ще просочувалась вода, і чайки вивели на островах дітей, і раділи воді.Проводжали чайок чи не всим селом і чекали з нетерпінням їх прилету.І кожен, хто жив на леваді,старався зробити копанку,щоб на весні чайки поселилися у нього.
І кожної весни вони прилітали на радість людям, оселялися у того хто цього хотів.А в перший день,коли прилетіли,вони зібралися на Захаровій леваді,ніби всим показуючи хто перший викопав копанку.Захар вітав їх,і показував руками,що вони можуть летіти куди захочуть,ніби він їх відпускав.