<span>Іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? Чи не питали ви себе, як змінився б світ, якби ви не народилися ...</span>
<span> Кожного дня ми спілкуємос</span><span>ь</span><span>, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. Не можно також сказати, що людина ціниться лише в той час коли живе, багато хто здобув визнання після смерті. Також не можна судити про цінність життя людини на основі великих подвигів. Так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх допомогою ми маємо саме це майбутнє, без війни і з комфортними умовами. Та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим. Чи не у цьому призначення життя людини?... Просто зберігати і дарувати своє добро...Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі дійсно живе не дарма!</span>
<span> Тому я вважаю, що життя - найвища цінність і що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя всієї планети. </span>
в'язка[в й'а' з к а]5 букв 6зв
Казка про чарівну осінь та її трьох синів місяцівЖила-була на світі Осінь. Вересень, Жовтень, Листопад - сини Осені
- жили та господарювали окремо. Вирішила мати Осінь відвідати кожного з них,
побачити, як вони поживають.
Спочатку заглянула в господарство старшого сина Вересня. Там вона
побачила свого сина лагідного, веселого, багатого, щедрого.
Задоволена матуся вирушила далі в гості до середнього сина.
Жовтень зустрів її різнобарвністю кольорів, золоті килими постелив матері під
ноги. Але йому ніколи було й поговорити зі старенькою, весь час малює син, усе
в роботі.
Помандрувала Осінь у гості до Листопада, найменшого сина. А він
струшує сердито листя з дерев, лякає пташок. Матуся за це розсердилась на сина,
повернулася, стомлена, додому й заснула міцним сном.
<span>А коли прийшла її пора, то вона прокинулась і повернулась до
рідного краю.</span>
За літо я підріс.Прийшовши до школи я був дуже радий побачивши своїх однокласників і вчителів. Ми почали вивчати багато що нового.На уроках мені дуже цікаво,тому я люблю ходити до школи. Йдучи до дому я сумую за друзями,але радість наповняє мою душу коли я згадую про те що завтра ми з друзями зможемось побачитися.
Белый-черный
холодный-теплый
темный-светлый
активный-пассивный
альтруизм-эгоизм
аромат-вонь
бедный-богатый
<span>беззаконный — законный
</span><span>бесполезный — полезный
</span><span>благодарный — неблагодарный</span>