У неділю вранці Мишко, Юрко та Василько вирушили до лісу по опень-ки. Найбільше радів прогулянці Васильків Рябко, який гасав навколо покущах.Хлоп’ята йшли туди, де кілька років тому вирубали ділянку лісу. Рап-том Рябко насторожився, загарчав і кинувся в гущавину. За мить хлопціпобачили маленьке зайченя. Воно не злякалося, а само прийшло до това-ришів. Мишко дістав із рюкзака яблучко, а Юрко — грушу. Разом вони <span>нагодували маленьке зайченя.</span>
Від світла й тепла життєдайного сонця розливаються чудові пахощі трав і квіток.
Юрко розігнув спину і прислухався.
Здавалося,що в повітрі не вгавав якийсь одноманітний знайомий звук.
Стояла діброва,пишалася,купалася в промінні сонця.
Сонце спивло поверх білої коси перламутрових хмарок і опинилось у безмежному небі над головами.
Безслідно зникло хвилювання,вона легко находила потрібні слова.
Вміння-[-=°=':°]
Ось і все
Лукаво,лукач,лукас,лукан,луковка,Лук'яненко